О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Продовжуючи розмовляти про класичні Silent Hill, тепер черга сіквелу, який всі люблять. На момент виходу Silent Hill 2 був несподіванкою з дуже багатьох причин. І саме з цієї гри всі почали думати про серію Silent Hill, як про ігри, які в першу чергу про сюжет, бо саме оповідання тут було настільки неймовірним, що багато проектів досі намагаються повторити цей успіх, включаючи більшість “західних” частин серії після четвертої. Але хоча я дуже поважаю цю гру і вважаю її важливою, я не дуже полюбляю в неї грати. З мого першого проходження гри на ПК в 2003 і до сьогодні, коли я пройшов її знову в, мабуть, найкращому варіанті (на ПК з модом Enhanced Edition, про що я також напишу) сам процес проходження мене не дуже захоплює. Але пограти в цю гру все одно варто.
Здебільшого, Silent Hill 2 не змінила основні механіки, які були запроваджені в першій частині. Більше того – гра починається навмисно підозріло схоже на оригінал, що більша частина аудиторії гри на момент виходу (тобто люди, які грали в першу частину) спочатку легко могли подумати, що тут “теж саме, але більше і з новим сюжетом”. На що гра, скоріш за все, і розраховувала. Та хоча цій грі вже дуже багато років і ви мабуть і так знаєте, що в ній відбувається, або грали в інші ігри, які скопіювали звідси майже всі прийоми, я не буду майже нічого казати про сюжет. Достатньо сказати, що він все ще сильний, озвучення персонажів майже завжди неймовірне, а деякі з моментів гри досі дуже некомфортно дивитись, але при цьому всі “важкі” питання тут підіймаються зі знанням і не заради експлуатації теми. В ідеалі проходити SH2 треба в 2001-ому, як сіквел першої частини і без десятирічь обговорень та спроб скопіювати психологічних горор Silent Hill 2, і як саме він передається через ґеймплей. Але такої можливості у вас нема, тому варто просто спробувати відкинути всі очікування і знання, які у вас є, окрім того що це друга частина Silent Hill. Забудьте навіть що були ще якісь продовження після цього поки що і насолоджуйтесь другою грою після першої.
Про які зміни тоді варто поговорити, як не про сюжет? Саме з цієї частини Silent Hill спробував сформувати свою формулу і відійти від “канонів” Resident Evil. Наприклад, оскільки інвентар був необмеженим, то тепер і питання “чи хочете ви взяти предмет” теж прибрали. Причому, текстові повідомлення про те, що ви щось взяли чи на щось подивились не ставили гру на паузу також, що було неочікуваним для жанру. У головного героя тепер також є обмежена витримка для бігу, хоча вона ніде не відображається. В першій частині Гаррі починав важко дихати після довгих пробіжок, але на ґеймплей це не впливало. Тоді як в SH2 ви почнете бігати повільніше через якийсь час і вам треба зупинитись і дати персонажу відновити дихання перед тим, як зможете бігати швидко знову. Але навіть втомлені персонажі бігають швидше, ніж ходять.
Також з цієї гри вперше почали експериментувати з “управлінням відносно камери” (чи як гра його назвала 2D управлінням). Спроба була доволі ранньою і гра все ж таки краще відчувається зазвичай саме з “танковим” управлінням, тому кожен раз коли камера буде драматично змінюватись для якогось крутого ракурсу, управляти персонажем вам буде важче ніж хотілось би. Плюс, перемінна для бігу все ще залишалась окремою кнопкою, навіть хоча настала ера аналогових стіків. Тем не менш, я цього разу вирішив пройти гру саме з таким управлінням і мені дуже сподобалось. З ближнім боєм воно правда доволі погано працює. Але з іншого боку, ближній бій тут… Як це пояснити… Починаючи з Silent Hill 1 серія сильно акцентувала саме зброю ближнього бою, і в першій грі воно дуже прикольно працювало. В SH2 для цього змінено ще декілька речей – повністю прибрали типи зброї, які майже нічого не робили (як ніж з SH1), дали декілька неочікуваних типів зброї, дали можливість блокувати атаки ворогів… Але ближній бій в цій грі ну дуже поганий. І з вогнепальною зброєю все дуже дивно – типи зброї не змінились (окрім бонусних, які можна отримати в новій грі плюс), але цього разу найсильнішу вогнепальну зброю зробили абсолютно ненадійною і незрозуміло навіщо існуючою.
Тому можливо саме час написати, чому я не дуже люблю проходити цю гру. Сюжет і атмосфера в Silent Hill 2 неймовірні, а з точки зору ґеймплею вона гірша за оригінал майже в усьому. Екшен тут особливо поганий, як зі сторони зброї, так і типів ворогів. Досліджувати локації тут зазвичай нудно, часто тому що самі локації виглядають абсолютно ніяк – просто сірі локації з голими стінами. І вони ще й неконсистентні – деякі величезні шмати вулиць пусті і там нема нічого цікавого, а на деяких можна несподівано знайти купу корисних предметів. Які просто десь в кутку валяються і побачити їх набагато складніше, ніж в першій частині, тому що вони не достатньо контрастують з оточенням. Ліхтарик (та світло в цілому) тут також час від часу стає дуже дивним обмеженням для “загадок”, які виглядають занадто абстрактними навіть для цієї серії. Самі загадки стали важливіше і що прикольно, так це можливість окремо вибрати режим складності для екшену і для загадок. Але все одно самі загадки тут інколи дуже погані. Одна з них, наприклад, потребує загальних знань і немає підказок в середині гри, що для деяких людей, я певен, стало проблемою. Тоді як деякі можуть бути неймовірно легкими на Легкій складності, але дуже незрозумілими вже на Нормальній (тоді як на більш високих рівнях складності їх розшифрувати неймовірно важко).
Та виглядає і звучить гра чудово. Хоча цього разу дизайн звуку і музики дуже сильно відрізняється від першої частини і тепер намагається бути тихим, красивим, меланхолічним і стриманим. На відміну від шумного хаосу першої частини, гра створює атмосферу майже помітної напруги, а не жахів, які хочуть тебе вбити кожну секунду. І створює вона це відчуття настільки вдало, що, як я і написав вище, інколи це погано, бо коли нічого цікавого не відбувається ні на локаціях, ні в музиці, то можна почати нудьгувати. Що, в принципі, також було задумано і чому проходити Silent Hill 2 хоча б один раз – незабутній досвід. Просто не такий, який зазвичай приємно мати в іграх такого плану. А для наступних проходжень в грі є дуже багато додаткових бонусів, декілька фіналів, отримання яких зроблено дуже прикольною системою, і багато дрібниць, які ви перший раз не помітите. Просто проходити її знову не завжди хочеться навіть заради цього.
Що ще було дуже дивним про Silent Hill 2, так це те, що на сьогодні це єдина частина серії, для якої вийшло сюжетне доповнення після релізу гри. Оскільки гра була для PS2, то доповнення не було зроблено так, як це робили на ПК чи через DLC (чого, як концепції, тоді ще не існувало), а через перевидання гри. Для Xbox порту було додано невеличку пріквел історію Born from a Wish, яка також доступна в останніх виданнях гри на PS2 і всіх версіях гри на ПК. Та хоча це пріквел, грати в нього до проходження основної гри не треба, бо історія в ньому очікує, що ви знаєте всі головні сюжетні елементи фіналу основної гри. І хоча це доповнення дуже просте і коротке, пограти в нього варто, бо воно дає дуже цікавий інший погляд на деякі речі, про які я не буду писати, бо це треба пограти самим.
А тепер про ПК версію – на момент виходу порту, він був одним з найкращих прикладів. Але лише тому, що тоді порти на ПК з консолей були абсолютно жахливими. І він все ж таки не повністю відображав гру так “як задумано”. А з часом, запускати гру на сучасному залізі стало ще складніше. На щастя, за допомогою моду Enhanced Edition на ПК в гру можна пограти не просто “не гірше ніж на Greatest Hits/Director’s Cut версії для PS2”, а набагато краще. Гра дуже добре працює, виглядає неймовірно, звучить прекрасно (бо деякі з проблем зі звуком і візуальними елементами в ПК версію попали з також зіпсованої Xbox версії), додає багато нових елементів (як нормальну підтримку широких екранів) і при всьому цьому ідеально відповідає стилю оригінального реліза гри. Єдине що варто запам’ятати, так це те, що можливості зберігатись і завантажувати гру в майже будь-який момент до ПК версії гри не існувало, і якщо ви хочете проходити повністю “як задумали розробники”, просто не користуйтесь цим і швидким перемиканням зброї без інвентарю.
Я дуже радий, що нарешті пройшов Silent Hill 2 знову. Останній раз був дуже давно, все ж таки. Гра все ще чудова з точки зору сюжету і оповідання і не дуже приємна з точки зору ґеймплею. Якщо у вас нема можливості пройти гру на PS2, то Enhanced Edition на ПК все одно навіть кращий варіант, шкода лише що придбати ПК версію зараз в цифровому варіанті неможливо. Було б дуже прикольно побачити гру на GOG, може навіть з вбудованим EE, як опцією. Якщо ви чули багато позитивних речей про гру, але не проходили її раніше самі – обов’язково це зробіть і намагайтесь не шукати ніякої інформації про неї. Вибирайте Нормальну складність для екшену і Легку або Нормальну складність для загадок і просто насолоджуйтесь. А якщо ви грали в гру раніше і вам вона і так подобається – спробуйте пограти знову, але з Enhanced Edition, бо це дійсно освіжаючий досвід, який варто отримати.