Sonic Generations вийшла в 2011-ому і на фоні великої кількості провалів в серії була дуже класною грою. Але серія на той момент була в доволі скрутному положенні, бо відносно позитивні відгуки на Sonic Colours та Sonic 4: Episode I (останню з часом стали ненавидіти) були скоріш виключенням. В 2024 ситуація зовсім інша, а хоча SEGA все ще часто сварять за дивні рішення в проектах, фанати нарешті почали отримувати дуже класні нові частини серії, включаючи Sonic Mania (2017-го). Sonic X Shadow Generations – це розширене перевидання Sonic Generations, в якому окрім старої гри з оновленнями та змінами також додали зовсім нову – Shadow Generations. Тому ця версія гри є дуже цікавим прикладом того, що люди вважали класною грою серії в 2011-ому, а що вважають класною грою в 2024-ому.
Якщо ви якимось чином жили таке життя, що взагалі ніколи не грали в Соніка, я спробую швиденько пояснити що це за серія. Це платформери, в яких акцент завжди стоїть на великій швидкості ґеймплею та реакції, а рівні в цій серії майже завжди побудовані з купою розгалужених шляхів, але які при цьому все одно лінійні. Тому навіть коли ви не шукаєте секрети і різні колекційні предмети, ви будете спеціально чи випадково потрапляти на один з таких “шляхів”, деякі з яких технічно повільніші, але зазвичай всі вони “правильні”. Тому якщо ви не встигли помітити якийсь інший шлях, куди треба було застрибнути – не хвилюйтесь, ви все одно на правильному шляху, просто іншому. І повторне проходження рівнів зазвичай означає, що ви можете намагатись наступного разу зробити все швидше, чи подивитись які шляхи ви пропустили і можливо знайти якийсь секрет. В серії, є частини, які працюють за трохи іншими правилами, але Sonic X Shadow Generations не серед них.
Проходити Sonic Generations знову трохи дратує. Якщо чесно, гра навіть в 2012-ому, коли я пройшов її вперше, знаходив в неї проблеми, але цього разу вони були ще більш помітними. Загальна ідея для цієї частини прикольна – ви проходите гру за двох Соніків. Класичний Сонік з 2D ігор, та сучасний Сонік, який вперше з’явився в Sonic Adventure. І вся гра – це колекція рівнів з ігор, які виходили з початку серії і до 2011-го, які вам треба проходити з двома типами ґеймплею. Тобто, рівні з ігор, які були повністю 2D тепер також отримують переосмислення в форматі ґеймплею сучасного Соніка, а рівні з 3D ігор мають варіанти для 2D Соніка. Обидва Соніка працюють приблизно так само, як вони працювали в найновіших на той момент частинах серії, де вони з’являлись. Що також означає, що сучасний Сонік працює на системі “прискорення”, яку вперше додали в Sonic Unleashed, навіть в іграх, які виходили до цього. Результат доволі прикольний і ці переосмислення рівнів здебільшого дійсно класні.
Після проходження одного з таких рівнів, кожен з яких символізує одну з основних частин серії, гра додає величезну кількість рівнів, які треба пройти за певними умовами. Це шматки рівня, який ви тільки що пройшли, але рівень модифікований і має свої правила – наприклад, всі вороги та перешкоди вдвічі швидше, можливо весь рівень тепер засіяний пружинками, або весь рівень треба пройти використовуючи певні прийоми. Деякі з таких рівнів – це гонка проти комп’ютера чи проти сюжетного персонажу. Після проходження будь-якого одного з таких рівнів ви можете отримати ключ, який використовується для отримання доступу до битви з босом. А битва з босом відкриває нову частину гри. Тоді як всі інші спеціальні рівні залишаються необов’язковими і лише дають вам доступ до різних бонусних матеріалів з серії. Або нові “навички”, які можна використовувати в основних рівнях, і які можуть змінити те, як працює Сонік. В оригінальній версій гри також була система “життя”, як в класичних іграх, але в ремастері вони стали необов’язковим налаштуванням, яке вимкнено на старті (але його можна увімкнути назад).
Та на жаль, окрім прибирання “життів” в ремастері дуже мало позитивних змін. І більшість дратуючих елементів Sonic Generations залишились такими ж, як і були 14 років тому. Деякі з спеціальних рівнів банально жахливі, деякі з елементів управління персонажем доволі погані і гра навіть не змінена візуально і працює на старій версії рушія, на відміну від частини Шедоу (на ПК вибір ремастеру буквально запускає окрему гру). Мені сподобались ті зміни, які є (а тут їх достатньо, як в заставках і діалогах, так і в озвученні персонажів), але цих змін недостатньо.
Бо в Sonic Generations грати не настільки прикольно, як могло б бути. Наприклад, ключовим елементом ігор про класичного Соніка були павер-апи та секрети на рівнях, чого тут взагалі нема. Оскільки гра все одно 3D і класичний Сонік може стояти не боком, а в анфас, то й його spin dash прийом (коли він перетворюється на шар, який швидко розганяється на місці) буде крутитись “в екран” і нікуди не поїде. Тоді як гра за сучасного Соніка часто дратує базовим управлінням. Ви можете натиснути вперед та прискорення, але з якихось причин Сонік полетить кудись вліво і впаде за межі екрану. І камеру змінювати неможливо, хоча вона інколи дуже заважає. Ну і навіть той факт, що для проходження гри, треба постійно перемикатись між двома персонажами, ґеймплей за яких настільки різний, не дуже приємно. Ну а останні 3 рівні гри (Sonic 06, Unleashed та Colours) взагалі жахливі і не мають майже жодного позитивного елементу, лише рівень з Unleashed має хоча б декілька непоганих моментів.
Перемикатись після цього на Shadow Generations дуже дивно, бо гра сприймається набагато краще. Вона також страждає від певних проблем, які типові для сучасного Соніка, особливо з авто-прицілюванням та камерою, і ще й чомусь додає дратуючі QTE, але грати за Шедоу набагато приємніше.
Загальна структура гри залишилась без змін – це колекція рівнів з ігор, які вже існують. Просто тепер це ігри, починаючи з Adventure 2 (де Шедоу з’явився вперше) і до Frontiers. У всіх основних рівнів дві Дії, одна з яких відбувається в 3D перспективі, а інша в 2D. Але тепер Шедоу працює абсолютно однаково в обох варіантах. Спеціальні рівні з певними умовами теж залишились, але цього разу їх всього 4 на кожен рівень. Та тепер треба пройти всі, щоб отримати ключ для боса. Ну і проходження боса відкриває нову частину світу і нові основні рівні. Але цього разу цей світ повністю в 3D і працює як самостійний рівень, а не як просто красивий “вибір рівня”, як це було в Sonic Generations. Не те, щоб рівень цей був супер цікавим, але він доволі непоганий і трохи нагадує Frontiers.
І хоча ця гра має рівні з того періоду серії, коли її здебільшого не дуже любили (і про який у людей менше ностальгії), самі рівні в цілому дуже прикольні. Так, тут теж вистачає поганих рішень і QTE треба було б прибрати, особливо під час битв з босами (бо інколи гра очікує певних дій, але при цьому не показує що вона хоче). Але все одно загальне враження від гри набагато більш позитивне, ніж від Sonic Generations. Хоча мені треба все одно сказати, що сам персонаж Шедоу в мене досі викликає лише сміх, бо його діалоги та монологи написані так, ніби їх писав дев’ятирічний хлопчик, який дуже хотів зробити Бетмена. Тому сюжет в грі серйозно сприймати доволі складно. Але я так розумію, це такі тепер сюжети в серії, тому що поробиш і все одно в першу чергу хочеться проходити гру за ґеймплей, а не сюжет.
Як колекція, Sonic X Shadow Generations того варта. Шкода, що розробники не повернулись до Sonic Generations і не зробили гру краще. Але вона все одно доволі прикольна, хоча і з купою проблем. Тоді як Shadow Generations – дуже прикольний приклад сучасної гри про Соніка. Якщо ви давно ігноруєте 3D Соніка, то рекомендую пограти в цю гру, вам може сподобатись. Може й ні, звичайно, але мені здається, що це один з кращих прикладів за останній час.