О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Я вже дуже давно планував пограти в класичні частини серії Tomb Raider. І міг – вони всі в мене є на GOG і хоча ПК порти ігор були не без проблем, запустити їх не складно. Але мені вічно не вистачало бажання чи часу, бо ігри серії дуже довгі і повільні. Я обожнював The Last Revelation і більша частина Chronicles мені подобалась, тому їх я постійно проходив підлітком. А от з першими іграми було інакше. Першу я так і не закінчив, друга мені набридла десь з середини, а третю я пройшов років 20 назад, але вже нічого про неї не пам’ятав. Ну а в доповнення, які були лише для ПК версій (Unfinished Business, Golden Mask та The Lost Artefact, для кожної з частин серії) я навіть і не грав.
З виходом Tomb Raider I-III Remastered (Starring Lara Croft), я більше не мав причин відкладати проходження. Колекція, в якій ті ігри серії, з якими я найменш знайомий, плюс всі доповнення і купа покращень? Як таке пропустити? І після цілого місяцю проходження колекції я нарешті маю що про неї розповісти.
Певен, що ви знаєте серію Tomb Raider. Action adventure ігри, з Ларою Крофт в головній ролі, яка обожнює досліджувати частково або повністю вигадані місця, постійно потрапляє в дивні історії, любить знаходити артефакти і стрибати над небезпечними пастками. Вплив фільмів про Індіану Джонса був зрозумілий одразу, але й механіки оригінальних Prince of Persia теж мали очевидний вплив на цю серію, яка стала головним прикладом для всіх action adventures з платформінгом в 3D. Танкове управління, точні рухи, можливість оцінити кожен стрибок і кожну поверхню з одного погляду – перша частина відчувалась, ніби всі правила Prince of Persia просто перенесли в тривимірний простір. І не важливо чи вам персонально подобалось, що ґеймплей від цього був повільним, а кожен ваш стрибок міг призвести до смерті, я майже певен, що ви не будете сперечатись, що в результаті таких рішень кожен трюк, який вам треба було виконувати, змушував затримати подих. На відміну від більшості сучасних проектів в жанрі, ви не просто тримали стік в якомусь напрямку і дивились, як персонаж повільно кудись лізе. Кожне ваше рішення було важливим.
І найперша ж частина зробила все, що було необхідним для того, щоб ґеймплей відчувався захопливим. З кожною наступною грою кількість механік та можливостей Лари збільшувалась, але всі перші 5 ігор були побудовані на одній основі, яку заклали з самого початку. В цілому, всю серію Tomb Raider, поки над нею працювали Core Design, можна поділити на 3 окремих “періоди”. Перший включає перші три гри, TLR та Chronicles формує другий, а третім була лише The Angel of Darkness. В першому періоді був однаковий підхід до меню, інвентарю і його можливостей, персонажі розмовляли просто киваючи головою і в усіх трьох іграх був окремий рівень для навчання – маєток Лари, – який з кожною наступною грою отримував якісь нові кімнати і секрети. Eidos Interactive (тепер це європейська частина Square Enix) вимагала виходу однієї частини на рік, що, як і можна очікувати, призвело до проблем з якістю проектів. І я би посперечався, що з усіх 5 класичних проектів лише перша частина та The Last Revelation відчуваються як ігри, які робили з чітким планом та розумінням, тоді як всі інші не отримали достатньо часу на розвиток своїх ідей і відчувались сирими. Весь цей процес закінчився виходом The Angel of Darkness в абсолютно незавершеному стані, після чого студію Core Design закрили.
То що з себе представляє Tomb Raider I-III Remastered як колекція? Це всі три перші частини серії та три доповнення, які до цього були доступні на ПК, в одному комплекті. Візуальне оформлення кожної гри в оригінальному режимі намагається відтворити те, як ігри виглядали на Playstation 1 (включаючи частоту кадрів), але при цьому у високій роздільній здатності. Однією кнопкою ви можете в будь-який момент перемкнутись на оновлений візуальний стиль, який зберігає основну геометрію рівнів та моделей без змін, але додає різні деталі, текстури високої якості і перетворює деякі спрайти на об’ємні моделі. “Зчитування” кожного рівня від нового стилю майже не змінюється, а інколи навіть покращується. Та якщо ви вже дивитесь на мої скріншоти, ви помітили, що вони майже всі в оригінальному режимі. Мені просто він подобається більше, але я не можу не признати, що є місця, де новий візуал виглядає дуже круто.
Лара все ще не може спринтити та присідати до TRIII, але всі механіки отримали маленькі і інколи майже непомітні покращення для того, щоб всі три гри відчувались більш консистентно. Наприклад, в кожній грі ви можете розвертатись в стрибках або під водою або без болю ходити повільно серед шипів які на підлозі. І те, наскільки швидко Лара реагує на натискання кнопок теж трохи пришвидшили для першої гри, яка була повільніше в оригінальному релізі. Є і більш унікальні покращення. Наприклад, сигнальні шашки та зброю можна тепер діставати без заходження в інвентар як з клавіатури (де це завжди було), так і з контролеру (треба затиснути кнопку інвентарю і натиснути одну з інших кнопок на контролері). Правий стік тепер може трохи контролювати камеру без потреби зайти в режим “огляду”. А в TRIII навіть зробили можливість перекатів якщо ви присіли, що було запланованою механікою для серії, яку так і не включили в оригінальні версії ігор. З іншого боку, я також помітив, що з контролеру відгук персонажу був не завжди точним, як це було на PS1 версії. Для прикладу – в консольній версії я завжди міг натиснути стрибок та напрямок одночасно і це працювало, тоді як в цій колекції зазвичай безпечніше спочатку натиснути стрибок, а потім напрямок, бо інакше одна з кнопок може бути проігнорованою.
В додаток до оновлення танкового управління, в гру додали управління відносно камери. Яке я не рекомендую нікому, хто раніше не грав в класичні частини серії. Класно, що для цього режиму додали декілька унікальних механік, наприклад швидке зістрибування з триманням за край, як це було в The Angel of Darkness, і спідранери вже знайшли декілька корисних для них можливостей використовувати цей режим. Але для простого проходження гра, скоріш за все, стане занадто неконтрольованою та непередбачуваною, бо її розробляли під танкове управління. І нажаль тут не скопіювали підхід Capcom до “сучасного управління” з Resident Evil/Zero HD де лівий стік працював відносно камери, а d-pad використовував танкове управління.
Є і дивні зміни. З одного боку, було приємно почути музичну композицію, яка в оригінальний реліз TRIII не потрапила (тому композитор в новому аранжуванні додав її в TLR). З іншого – музика з ігор в колекції не додана у вигляді саундтреку, хоча при цьому файли музики просто лежать в папці гри. Нема і посібників, що особливо дивно для доповнень, для яких весь сюжет був розписаний саме там і в грі він не розповідається. Але ще гірше те, що є багато кнопок та комбінацій кнопок, які гра ніколи не пояснює, в налаштуваннях їх подивитись теж не можна, і ніякого пояснення на них нема. Тому успіхів з розумінням, як користуватись транспортними засобами, бо гра вам не підкаже. Про вищеназвані комбінації кнопок для зброї теж ніде в грі не сказано, до речі.
Тут і змінити налаштування відео взагалі неможливо. Гра сама вибирає в якій роздільній здатності і з якою частотою оновлення вона буде працювати і змінити це неможливо. Яскравість теж налаштувати не можна, що стає проблемою для TRII і особливо III, які мають багато неймовірно темних локацій. І інколи це зроблено для атмосфери, щоб ви використовували сигнальні шашки, але є і місця, де доступу до них у вас нема, але при цьому нічого не видно. На старих портах для ПК такої проблеми не було. А коли люди грали на PS1, то в принципі всі вже звикли постійно змінювати яскравість телевізору. Міксування звуку для TRIII теж чомусь набагато тихше, ніж у інших іграх колекції. Бувають різні візуальні артефакти, з якими об’єкти можуть бути майже невидимими в одному з візуальних режимів, або навіть обох. І також в текстурах TRIII оригінального режиму явно є хроматична аберація, чого я не помічав в PS1 версії.
Є зовсім тупі речі. Досягнення тут жахливо зроблені – їх сотні і деякі з них хочуть, щоб ви грали неправильно. Є режим “нової гри плюс”, який незрозуміло навіщо існує. Він дає всю зброю (але небагато патронів і ніяких ресурсів) зі старту гри і в першій та третій грі змінює те, як працює збереження прогресу. А саме, воно стає настільки ж обмеженим, як це було в PS1 версіях. Що я не рекомендую робити. А в другій частині збереження працювали однаково на всіх платформах, тому цей режим, судячи з усього, нічого окрім зброї не змінює. Таке відчуття, ніби у розробників було бажання втілити систему вибору рівня з меню, як це зробили Crystal Dynamics в трилогії Legend, але не змогли (або не захотіли) цього робити. І раз я вже згадав про них, то чому в цій грі в оновленій графіці є портрет Кейна з Legacy of Kain? Crystal Dynamics додали його в Legend, бо це їх серія, але вони не працювали над оригінальними TRI-III і над цим ремастером.
А ось хто працював, так це Saber Interactive та декілька інших російських платників податків. Так, якщо ви не в курсі, Saber юридично знаходяться в США, але їх основний офіс в Росії. Так, я розумію, що Saber відомі доволі якісними ремастерами, а деякі з інших людей які працювали над грою по контракту раніше працювали над дуже важливими фанатськими версіями рушія, для запуску класичних частин серії на сучасних системах, які можливо навіть стали основою для цього релізу. Але Aspyr Media не зупинились на лише цих людях і також організували запис російськомовного озвучення всіх ігор в колекція, спеціально для цієї колекції. І потім ще дозволили контрактному перекладачу з Росії зробити локалізацію не лише російською, але ще й українською. Яка, судячи з того що я подивився, за якістю гірше за машинний переклад. Іншими словами, Aspyr навмисно набрали купу росіян, яким вони (скоріш за все) заплатили. А оскільки всі ті люди (скоріш за все) є платниками податків в Росії, то ми самі знаємо куди ці гроші зараз йдуть – на вбивство українців та сирійців. І хто знає чи українську локалізацію зробили неякісно бо людина лінива, чи тому що це навмисний саботаж. Чи воно було того варто, Aspyr? Я сумніваюсь, що придбання гри на щось вже вплине, але я сподіваюсь, що якщо інші класичні Tomb Raider перевидадуть, то це зроблять без потенційного фінансування воєнних злочинів.
Та досі вже про саму колекцію, треба поговорити про самі ігри. Бо який сенс в ремастері гри, якщо в неї грати не цікаво?
Нехай перший Tomb Raider і простіше за два продовження з цієї колекції, але гра при цьому відчувається найбільш продуманою. У цього проекту явно був нормальний план. Простий сюжет гри чудово пов’язує всі елементи в одну пригоду. А дизайн рівнів та загадок в цілому все ще відчувається дуже сильним. Бої першу третину гри ідеально збалансовані, і навіть під кінець (коли вони починають вже трохи набридати), вони доволі непогано продумані. І також дивно відмітити, що більшу частину гри Лара б’ється зі звірями та дивними істотами, тоді як люди виступають майже виключно в ролі босів. Музика грає не часто, але коли грає, то вона неймовірно класна. І з оскільки управління персонажем в ремастері покращене, то грати в проект особливо приємно. Хоча і оригінал був непоганим.
Але багатьох людей буде хвилювати просте питання – існує рімейк Tomb Raider: Anniversary, який я вважаю чи не найкращою частиною серії, тому чи є сенс грати в оригінал? Хм… В мене немає гарної відповіді. Перший TR відчувається багато в чому застарілим, але і Anniversary не уникнула поганих рішень, які тепер також погано сприймаються. Я думаю, якщо вам подобається дуже повільний і аналітичний підхід до платформінгу класичних ігор серії, то навіть в 2024-ому перша частина серії грається чудово. Але якщо ви хочете, щоб ґеймплей був більш швидким, але при цьому більш насиченим і складним, то рімейк вам підійде більше. Мені проходити гру дуже сподобалось, але мій вибір очевидний – я скоріш буду грати в TR:A.
І до речі про вибір – виберіть не грати в Unfinished Business. В мене немає жодної позитивної оцінки цьому доповненню з чотирьох додаткових рівнів для Tomb Raider. Кожен елемент дизайну тут жахливий і грати в це доповнення неприємно. Просто спробуйте забути що це доповнення існує.
Першим повноцінним продовженням серії стала гра, в якій також відчутна зміна фокусу серії. Eidos навіть більше акценту вирішили приділити сексуальності Лари, назвали гру Tomb Raider II Starring Lara Croft, вона постійно з’являлась в якийсь “сексуальній” рекламі, а сама гра закінчується на тому, що Лара йде приймати душ. Тоді як Лара, як персонаж, майже повністю не має характеру взагалі, особливо в порівнянні з першою частиною. Гра також зробила більший акцент на бойовій системі, а основним типом ворогів стали люди. Перший рівень відчувається як еволюція типових рівнів першої частини, просто з оновленнями в механіках, але одразу після нього починається постійний екшен. І замість стародавніх руїн Лара вирішує вбивати мафіозі в Венеції. Тут з часом з’являються прикольні міфічні локації, але гра все одно залишається в такому “кінематографічному” напрямку від початку до кінця. І вперше в серії додає транспорт (який жахливо працює).
Коли я вперше проходив гру багато років тому, я її не пройшов, хоча всі постійно її хвалили. Але в принципі, перша половина гри дійсно доволі непогана і лише під самий фінал все стає дуже погано, хоча і не настільки, як в Unfinished Business. Постійний екшен, підлі пастки, дуже точні трюки, які гра від вас очікує. Навіть вороги починають з’являтись прямо тоді, коли ви це бачите, ніби розробникам стало все одно. І зміна того, що секрети тепер були спеціальними предметами, які треба зібрати всі до того, як ви отримаєте щось корисне, також скоріш заважала. Хоча, з іншого боку, самі секрети тут були непогано продумані і я знайшов майже всі при цьому проходженні. Загальний результат у TRII незрозумілий – тут купа класних ідей та покращень, але всі вони використовуються задля створення нудного екшену і “кінематографічних” моментів які погано працюють. Починається гра дуже класно, але під кінець я від неї дуже втомився і не планую до неї колись повертатись.
Що дивно, так це те, що доповнення до другої частини – Golden Mask, – інколи приємніше проходити, ніж саму другу частину. Але лише інколи, бо в нього теж вистачає своїх проблем. Це дуже амбітне доповнення з купою унікальних елементів, які дуже красиво виглядають (особливо з оновленою графікою), і насиченими рівнями, які часто побудовані так, що ви з самого початку можете бачити частину того, де ви будете через годину. Але на практиці, така структура призводить до рівнів, в яких дуже легко заблукати і де не завжди зрозуміло, що гра від вас хоче. І екшен тут особливо набридливий. Та все ж, це дуже прикольне доповнення, яке мені сподобалось трохи більше за TRII.
Експерименти з Golden Mask та досвід TRII розробники об’єднали для створення дуже дивної частини серії – Tomb Raider III: Adventures of Lara Croft. Тут дуже багато класних ідей. Всі основні локації з різних частин світу можна проходити в будь-якому порядку (окрім першої та останньої). В декількох рівнях є окремі різні шляхи для проходження, які зазвичай виключають один одного. Всі рівні тут дуже насичені і мають купу секретів, які інколи потребують дуже складних додаткових дій. Візуально гра стала дуже насиченою і освітлення в ній зробили більш динамічним та контрастним. Мені навіть в більшості локацій оригінальна графіка подобається більше, ніж оновлена, бо оновлена виглядає менш цікаво і артистично. В грі повно нових видів транспорту, а управління ними оновили до того стандарту, який на той момент існував для гоночних ігор. І в грі з’явились зовсім нові ідеї і механіки, які рідко зустрічаються. Наприклад болото, в якому можна потонути. Чи холодна вода, в якій не можна довго плавати, бо окрім повітря у Лари також з’являється показник до того, поки вона не змерзне. Чи отрута, яку треба окремо лікувати аптечками.
Але всі ці ідеї, нажаль, жахливо реалізовані. Рівні настільки складні і заплутані, що в них складно знайти шлях. А гра при цьому ще й часто забуває взагалі пояснити куди вам треба і навіщо. Сюжет тут складно назвати сюжетом, бо це скоріш просто колекція майже не пов’язаних між собою незрозумілих історій. Ніби п’ять різних сценаріїв переплутали між собою і більшість частину сторінок втратили. Ситуації, в які потрапляє Лара, тут найбільш ідіотські в серії. Вам треба буде поїхати в Зону 51, вбити робітників Зони, а під кінець знайти інопланетян. Проходження Tomb Raider III втомлює так, як це не роблять перші дві гри. І враховуючи кількість дійсно класних елементів, дуже шкода що результат настільки неприємний. Проект все одно вартий того, щоб його спробувати, але якщо вам починає набридати, то сміливо забийте.
І пограйте краще в The Lost Artefact. Це доповнення не було настільки ж винахідливим, як Golden Mask, але все одно відчувається як набагато краще використання ідей та механік з TRIII, ніж це зробила сама основна гра. Сюжет тут все ще жахливий, і в секретних зонах рівнів на вас можуть напасти агресивні шотландці з мечами та в кілтах. Після чого ви будете стрілятись з простими робітниками Ла-Маншу. Але хоча б доповнення розуміє як використовувати всі свої елементи весело. Плюс, прикольно що більшість локацій тут як раз з Британських островів. Всі проблеми TRIII тут залишаються і рівні постійно викликають питання, але оскільки доповнення набагато коротше за основну гру, то це набридає набагато менше.
Тож, окрім дивних дизайнерських та бізнес рішень, колекція вийшла гарною, а основним її елементом є перша частина серії. Інші проекти все одно варто подивитись (окрім Unfinished Business), але жоден з них не досягає того рівня, який має перша частина. Сподіваюсь, що більшість існуючих проблем і недоліків колекції ще будуть виправляти і також, що буде ще одна колекція, але тепер з The Last Revelation та Chronicles. І без проблемних бізнес рішень. І також сподіваюсь, що нові гравці пограють в класичні Tomb Raider і це надихне їх на створення цікавого платформінгу в action adventures проектах, а не просто секцій “для різномаїття” чи для затички, яка просто “змінить темп”.