О часи: Sweet Home

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Я раніше вже писав про ігри за кіноліцензією, які мали величезний вплив на розвиток цієї індустрії, коли обговорював The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay. Але цього разу, проект під питанням з’явився набагато раніше – в 1989-ому році. А конкретно, це покрокова командна рольова гра з горор тематикою та action adventure ґеймплеєм Sweet Home, яку Capcom зробили під вихід фільму з цією ж назвою. Гра вийшла виключно в Японії на Famicom, ніколи офіційно не перекладалась чи видавалась знову, але її ґеймплей настільки унікальний, що до сьогодні не існує ігор, які б грались так само. І також ця гра – причина чому Resident Evil існує.

Оскільки японської я не знаю, я проходив гру так само, як і більшість міжнародних гравців – з фанатським перекладом на емуляторі. Переклад був зроблений Gaijin Productions та Suicidal Translations ще в далекому 2000-ому році, і хоча вже існує трохи оновлена версія перекладу, я використовував саме оригінал. Він інколи не зовсім правильний, інколи занадто дослівний, але без критичних помилок, тому проходити гру з ним легко і зрозуміло. Граючи на емуляторі, я також вирішив використати певний фільтр, який робить картинку трохи ближчою до того, як ігри NES/Famicom виглядали на справжніх телевізорах 90-их років, тому на скріншотах ви помітите, що картинка не ідеально чиста.

Добре, з цим розібрались, час спробувати пояснити що це за гри. З точки зору презентації та основних механік, можна швидко подумати, що Sweet Home – це класична jRPG. Тобто, як і в Dragon Quest тут основний екран для дослідження в ізометрії, а бої з ворогами, які випадково починаються, перемикають гру в окремий екран. Але також зі старту ви побачите деякі неочікувані відмінності від типових прикладів жанру. У вас 5 персонажів в команді, але на початку гри ви управляєте кожним окремо. Персонажі можуть поєднуватись в групу до трьох людей і рухатись разом. І в такому випадку, якщо ви натрапите на битву, то ви будете управляти всіма трьома персонажами, хоча вороги завжди з’являються як один ворог. Та посеред бою ви також можете “покликати” інших персонажів, які зараз не в команді. В такому випадку гра перемикається на цього персонажа, в екрані дослідження, і дає вам 10 секунд, щоб підбігти до команди, яка його покликала, та приєднатись до бою. Тобто… можна мати бій і на 5 людей. А можна на одного… Як ви також швидко зрозумієте, більшість пасток та статусів в грі розраховані на те, щоб постійно розділяти вашу групу.

Чому настільки дивний підхід, замість класичної RPG команди? Бо всі персонажі трохи унікальні і якщо будь-який з них помирає, їх неможливо повернути назад. Гра буде продовжуватись, аж поки не помре останній персонаж, і фінал гри залежить від кількості людей, які вижили. Одному персонажу, звичайно, складніше грати, тому гра очікує, що ви будете намагатись тримати групу разом і живими. Але хоча традиційні для рольових ігор рівні тут важливіші за тип зброї і прокачуватись треба, головна складність проходження гри меншою кількістю людей тут не через бойову систему. Складнішим стає вирішення проблем в величезній локації з дуже обмеженим інвентарем. Бо кожен персонаж має 4 слоти інвентарю, 2 з яких спеціалізовані. В одному завжди лежить предмет, який унікальний для персонажу (і якщо персонаж помирає, то можна знайти аналог цього предмету), і цей предмет замінити неможливо. В іншому слоті може бути лише зброя. Тому, у кожного з 5 персонажів доступні лише 2 слоти для предметів, які треба носити з собою. Більшість з яких треба використовувати багато разів і вони не зникають після свого фінального використання.

Складності в тому, щоб розуміти коли і де використовувати предмети майже нема – тут дуже багато підказок і гра зі старту навчає вас де і як їх шукати. А от знати, коли предмет треба мати з собою, а коли його можна вже замінити на інший – цього ви при першому проходженні знати ніяк не можете. Capcom пізніше повторили майже ідентичний підхід до інвентарю в Resident Evil Outbreak, де це більш-менш працювало. І також використали це в Resident Evil 0, де вам треба тягати великий предмет через всю гру, де це нікому не сподобалось. На щастя, в Sweet Home це не стає проблемою більшу частину гри, поки ви приблизно розумієте що важливе і тримаєте групу персонажів разом. Але в заключних частинах гри це починає ставати доволі дратуючою проблемою.

Та воно все одно того варто, бо інших проектів такого плану не існує. Гра побудована навколо повноцінного “метроїдванія” дизайну світу, який ви поступово розкриваєте, як в першому Resident Evil. Тож час від часу від відкриваєте якісь двері і з радістю розумієте, що відкрили більш зручний шлях до більш ранньої кімнати, чи прибираєте якісь пастки та перешкоди з шляху. Гра зазвичай дозволяє вільно експериментувати і досліджувати і лише інколи відбуваються “інтерактивні заставки”, де ваші можливості обмежуються. Екрану з мапою в грі, на жаль, нема, але кожна частина цього химерного особняку має свою візуальну ідентичність. І саундтрек – музика тут дуже прикольна.

Проходити Sweet Home інколи дратує, навіть якщо ви будете використовувати зовнішні підказки чи збереження на емуляторі. Хоча, останнє і не дуже потрібне, бо гра дозволяє зберігатись в будь-який момент. Та в будь-якому випадку, хоча це стара гра, вона також дуже ефективно через механіки створює потрібну атмосферу і я не знаю жодного іншого проекту, який би працював як ця гра. Так, це по факту класичний survival horror, лише з боями, які працюють як покрокові RPG. І є купа сучасних проектів, зазвичай на RPG Maker, які працюють як action adventure. Але жодна з цих ігор не відтворює Sweet Home повністю. Шкода, що гру не випускали англійською чи навіть не видавали знову. І можливо створення рімейку чи продовження було б не найкращою ідеєю. Але я б хотів побачити якусь нову гру, яка повністю передає цю – щось, що одночасно є повноцінною RPG, і повноцінним класичним survival horror.

P.S. А і будь-ласка, прочитайте буклет з інструкціями для гри перед проходженням. Все ж, це гра тієї епохи, коли без цього вам буде набагато складніше грати.