О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Існує декілька відомих історій в ігровій індустрії, де гра виходила в стані, який самі розробники вважали незакінченим і гравцям залишається лише вигадувати те, якою могла б бути гра, якби їй дали більше часу. Результати таких історій не завжди з багами і проблемами, але в них завжди чогось не вистачає, навіть коли частина цього “щось” існує в ігрових файлах. Найсумнішим прикладом такої ситуації, як на мене, була Star Wars Knights of the Old Republic II: The Sith Lords – перша гра від Obsidian Entertainment, колективу талановитих розробників, як з досвідом після роботи в Black Isle Studios, так і новачків. Бо ця гра – досі моя улюблена історія у всесвіті Зоряних Війн, але навіть з неймовірним модом The Sith Lords Restored Content Modification (або коротко TSLRCM), який в нинішній версії 1.8.6 відновлює багато вирізаного контенту, ця історія відчувається незакінченою і інколи дуже дратуючою.
Події гри відбуваються через декілька років після закінчення першої частини серії, але історія в цій грі набагато більш витончена, ніж будь-який з елементів першої гри, і взагалі будь-якої іншої історії у всесвіті Зоряних Війн. Замість простих сюжетів Поганих Ситів проти Добрих Джедаїв, вас будуть мотивувати проаналізувати філософію цих двох сторін і концепції Сили в цілому. Гра намагається показати, як живе ця Далека-Далека Галактика, де кожна жива істота пов’язана невидимою енергією, яка вирішує, щоб буде далі і контролює підсвідоме. І як цю незрозумілу річ використовують у вигляді зброї дві конфліктуючи погляди на світ, жоден з яких не може бути “правильним”.
І завдяки такій глибокій сюжетній концепції, на відміну від першої частини, де була класна основна ідея, але всі деталі і персонажі страждали від відсутності розвитку, в The Sith Lords не існує нецікавого. Всі напарники вам запам’ятаються (а яких саме ви отримаєте також буде залежати від того, чи ви йдете більше в напрямку Світла чи Темряви). Ви будете впливати на кожного з них, а вони не можуть не впливати на вас і на основний сюжет. Саме з цієї гри Obsidian показали себе як команда, яка унаслідувала від Black Isle сміливість писати провокаційні діалоги, в яких від вас (не від персонажа, а саме вас – гравця) будуть очікувати вдумливих відповідей на складні питання і ідеологічної позиції в житті. І також саме тут перевірка навичок персонажа, теж тепер класичний прийом цієї команди, зустрічається будь де, де це логічно, що робить кожне ваше рішення розвитку персонажу важливим і впливовим, як на ґеймплей, так і на сюжет.
Що я вперше помітив при цьому проходженні, що мені здалось дуже цікавим і незвичайним, як для сюжетних рольових ігор, так це те, що в KotOR II дуже часто гравці отримують інформацію, яку не отримує головний герой/героїня. Час від часу гра показує заставки та діалоги, які відкрито обговорюють важливі сюжетні повороти таким чином, що у гравців з’являються нові знання, але у їх персонажа їх нема. Що створює дуже цікаву атмосферу, ніби ви (гравці) виступаєте в ролі Сили, яка невидимою рукою керує персонажем, бо знає більше за них. Можливо не в цьому була задумка розробників, але такий підхід до подання інформації був не випадковим, і у грі є декілька інших дуже цікавих “гейміфікацій” сюжетних подій, які чудово сприймаються як частина сюжету.
Історія тут дійсно неймовірна і, можливо, досі найкраща робота Obsidian. Але… з точки зору ґеймплею, цей проект можливо один з їх найгірших. Гра часто неймовірно складна, а в залежності від того, як ви вирішите грати і як будете розвивати свого персонажа, вона може стати ще складніше. Тут дуже багато ситуацій, де гра з одного боку хоче, щоб ви не билися з кожним ворогом і “зачищали локацію”, але якщо ви вирішите грати “розумно”, то вам буде ще складніше пізніше, коли у вас не буде вистачати досвіду і рівнів, які ви не набрали зачищаючи всі локації. Є багато ситуацій, де гра перемикається на одного з ваших напарників (а з TSLRCM таких моментів ще більше) і хоча сюжетно це завжди дуже сильно, механічно в таких ситуаціях баланс гри повністю розвалюється. Вам постійно треба також обережно використовувати абсолютно всі інструменти, бо в більшості бійок звичайна атака, бойові навички та Сила вас не врятують. Але навіть коли ви робите все “як треба”, інколи гра все одно потребує декількох спроб, пониження складності (яку можна змінювати коли завгодно без проблем) або нахабного використання сейв/лоуду кожні п’ять секунд.
Гра в цілому, в порівнянні з першою частиною, набагато складніше, хоча інколи це і прикольно. Тут додали цілу систему крафтінгу, яка заміняє примітивну систему апгрейдів з першої гри. Розмови з напарниками і ваші рішення дають та віднімають невидимі “бали впливу” на них. Але деякі з речей навпаки спрощені – наприклад, навички використання імплантів замінили на просту перевірку по характеристиці Статури. Міні-ігри переробили і дуже популярні гонки з першої частини чомусь зробили неймовірно складними. Повернулась ідея мульти-класу персонажа, але набагато більш важливим для вашого персонажа буде престиж клас. В цілому, механіки все ще виглядають так, ніби їх просто “запозичили” з DnD 3.5, але вони працюють непогано. А, що важливо ще сказати, що темп гри тут абсолютно інший і в цій грі, на відміну від першої частини, більше лінійних ґеймплейних сегментів, де ви не можете вирішити полетіти на якусь іншу планету. Тут дуже довгий лінійний “вступ” і також дуже довгий фінал, але навіть окрім них, дуже часто коли ви відвідуєте планету, ви можете опинитись в якихось подіях, які повинні відіграти до кінця, перед тим як у вас буде вибір робити щось ще.
ПК версія гри, на щастя, працює доволі непогано після того, як її оновили в 2015-ому. Вона непогано без додаткових модів працює у високій роздільній здатності і на широкому екрані, а з простими модами це стає взагалі ідеальним. Самі моди теж легко встановлювати, бо в оновлену версію вставили підтримку Steam Workshop (якщо ви граєте на тій платформі). Я рекомендую поставити TSLRCM, виправлення інтерфейсу для широких екранів та виправлення кольорів для світлових мечей. І також варто почитати, як правильно запускати гру в 60 Гц, бо, на жаль, вбудована Вертикальна Синхронізація свою функцію коректно не виконує, а якщо частота кадрів гри вище 60, то після кожної битви ви не зможете рухатись (і багато чого ще може зламатись). В мене було ще декілька вилетів, але дуже мало і гра працювала доволі стабільно. Але все одно варто довше декількох годин з одну сесію не грати, бо в грі є баг ще з релізу, коли всі голоси перестають грати і все субтитри і діалоги проскакують всі строки. За всі ці роки ніхто так і не знайшов, як це виправити, але все ж таки, таких проблем дуже мало і з технічної сторони гра працює доволі адекватно.
Тоді як перша частина Knights of the Old Republic все ще непогана, але майже в усіх деталях її “перезаписали” Mass Effect та Dragon Age, бо BioWare повторно використали всі кращі ідеї в інших проектах і зробили їх краще, Knights of the Old Republic II: The Sith Lords залишається унікальним, незабутнім і не маючим аналогів проектом. Саме тому дуже шкода, що навіть з TSLRCM гра реалізована не дуже добре і має купу проблем. В неї може бути неприємно грати, з точки зору балансу та просто поганих дизайнерських рішень. Але все одно, тут неймовірна історія і проходити гру вже не перший раз мені дуже сподобалось. Якщо треба було б вибирати, яка гра по Зоряним Війнам заслуговує на другий шанс і повноцінний рімейк, то мій голос без сумнівів був би відданий цьому проекту. Бо навіть через 19 років після релізу KotOR II надихає. Якщо ви ніколи раніше в цю гру не грали, вам обов’язково варто це зробити.