О часи: Gex Trilogy

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Мої смаки з платформерами доволі специфічні. Хоча я і ріс в епоху, коли саме цей жанр був найпопулярнішим, дуже мало з них мені подобаються. Серія Mario? Ні. Sonic? Трохи, але не моє. Mega Man? Теж ні. Класичні Castlevania? Мимо. Я поважаю більшість ігор з цих серій, але чим ближче гра механічно до просто платформера чи екшен платформера, тем менше мені цікаво грати. Особливо коли вони в 2D. Ігри про дослідження (так звані “metroidvania”) я обожнюю, але коли треба стрибати чи стрибати та стріляти і це ще й зроблено так, щоб було складно, то явно не для мене.

Серед 3D платформерів я знаходив більше проектів, які мені подобаються, але не набагато. Маріо в цьому списку все одно нема. Але є Gex: Enter the Gecko – гра яку я роками вважав своєю найулюбленішою грою з жанру. Тому, коли анонсували “трилогію”, частиною якої вона типу є, в перевиданні, я дуже зрадів. Мені не потрібен ремастер чи рімейк, достатньо просто якісного перевидання (навіть на емуляторі). Gex Trilogy цю задачу виконало задовільно.

Хоча видання називається Trilogy, та ігор дійсно три, серію складно назвати “трилогією” з точки зору сюжету. В цих іграх сюжет взагалі існує лише заради того, щоб можна було кудись жарти вставляти. Є злодій, якого звати Рез, він живе в світі, в якому існує все, що показують по телевізору. І є Гекс, який з якоїсь причини потрапляє в цей світ і повинен звідти вибратись, заради чого Реза треба перемогти. Окрім цих фактів, все наративне в цих іграх – просто жарти та відсилки до відомих фільмів та серіалів. Що я не вважаю чимось поганим, просто варто зазначити, що навіть для платформер гри 1995-го року (коли вийшла перша частина) сюжету тут незвично мало.

З точки зору ґеймплею, три частини теж мають багато спільного. Перша частина за основу бере Super Mario Bros. 3 (або World), тоді як Enter the Gecko та Deep Cover Gecko беруть Super Mario 64, але що так, то так це Маріо. Тому у вас завжди є якась “мапа” між рівнями і головною задачею кожного рівня є пошук пульту від телевізору, які фактично виконують роль зірок з Маріо. В першій частині пульти знаходились окремо від виходів, але в 3D проектах новий не секретний пульт завжди також є виходом з рівня. Гекс може бігати, стрибати та атакувати, як типовий герой жанру, але також він може використовувати хвіст не лише для атаки, а й для високих стрибків (який в 3D частинах працює як стрибки на палиці з класичної DuckTales на NES). І також він може, як гекон, прилипати до стін, що було майже необмежено в першій грі, але стало набагато більш обмеженою можливістю в продовженнях. Ну і звичайно він також їсть різних комах, які в цих іграх виконують роль паверапів, а от їх особливості відрізняються від однієї частини до іншої.

Все інше між частинами сильно відрізняється, тому я опишу всі три частини окремо.

Gex

Першу частина серії Crystal Dynamics розробляли для 3DO, і гра вийшла в 1995-ому. Саме на цій платформі я і пограв в неї вперше десь в році 96 чи 97-ому, бо в моїх друзів була ця консоль. Гра мені не сильно подобалась, хоча в ній була купа прикольних речей. Не подобалась, бо по-перше 2D action platformer, і як я вже писав – це зовсім не моє. Але по-друге, гра також мала купу проблем властивих менш успішними прикладам жанру. Камера була занадто близька до персонажа і рухалась не завжди таким чином, щоб це було зручно для проходження гри. PS1 версія, як я розумію, ці проблеми трохи виправила, але я не можу сказати, що помітив. Тому в цій грі дуже часто треба стрибати без чіткого розуміння, куди ви приземлитесь і багато елементів були зроблені просто заради того, щоб при першому проходженні створити гравцям неприємний сюрприз. Секретні рівні в цій грі особливо жахливі, і серед них є неймовірно нудний величезний лабіринт. А фінальна заставка після проходження всіх секретних рівнів викликає фізичний біль, настільки вона затягнута і не смішна, і наскільки вона нагадує про найгірші аспекти “ґеймерів” 90-их.

Але все ж в ній є і прикольні речі. Візуально вона доволі симпатична (і в 3DO версії є деякі візуальні елементи, які чомусь зникли в PS1 версії, а в Gex Trilogy саме остання). Рівні дуже різноманітні, хоча візуальних стилів на рівні всього 5 (плюс секретний). Майже всі рівні мають повністю унікальних ворогів та механіки, які ніколи більше не повторюються. Музика доволі прикольна, а декілька треків взагалі супер. Лазити по стінах тут найприкольніше з усієї серії, а паверапи мають прикольні ефекти. В принципі, якщо ви не плануєте проходити гру на 100% (що я не рекомендую), і тому будете пропускати декілька необов’язкових рівнів, всі нудні бонусні ігри і жахливі секретні, то гра може бути непоганою. Я би все одно її не пройшов без відмотки, яка доступна в новому виданні, але любителям жанру гра може сподобатись набагато більше.

Gex: Enter the Gecko

Друга частина серії – моя основна причина любові до Гекса і більшість людей будуть купувати трилогію саме заради цієї гри. Ця гра одразу розроблялась для PlayStation і вийшла в 1998-ому році. Приблизно тоді я в неї і пограв і одразу закохався. Так, сюжет тут навіть ще більш дурний і існує просто заради того, щоб ця гра існувала. Деякі з цитат Гекса повторюються з першої гри… Але проходити гру настільки прикольно! Стрибки на хвості стали супер класними, удар ногою в стрибку можна і варто використовувати для пересування по рівню, а не атаки, камера… Окей, з камерою тут як раз проблеми доволі погані. В грі три налаштування поведінки камери (ручне управління, напівавтоматичне, автоматичне), але всі вони мають проблеми. Тому найчастішою причиною смертей в грі стане те, що камера якось вас підвела. Інколи ще й тому, що в ворогів та перешкод логічний розмір не завжди співпадає з фізичним. Ну і оскільки я кажу про негативні елементи, то варто сказати і те, що хоча досліджувати “мапу” між основними рівнями тут доволі цікаво, і в ній технічно теж є приховані елементи, сама ця локація занадто мінімалістична і порожня, особливо якщо ви будете порівнювати її з замком з Super Mario 64. А рівні, хоч і дуже різноманітні, повторюють свої стилістичні теми хоча б один раз.

Та на цьому моя критика закінчується, бо я обожнюю цю гру. Вам варто просто витратити трохи часу, щоб звикнути до управління Гексом та камерою (я завжди використовую повністю ручний режим і, як в PS1, повертаю камеру R1/RB та L1/LB). І як тільки звикнете, то вам почне подобатись дослідження локацій та дуже унікальна атмосфера цієї частини. Бо хоча ця гра все ще просто тупа пародія без особливого сюжету, але в Enter the Gecko також багато цікавої… “антиутопічності”, мабуть. Як в класичних частинах Oddworld, тут суміш дуже “мультяшного” та дурного, з чимось дуже серйозним і реальним. Саундтрек гри це відчуття ідеально доповнює, особливо в рівнях, які напряму пов’язані з Резом, але навіть в “страшних” рівнях, чи в “світі комп’ютера” достатньо мороку, який не очікуєш побачити в грі такого плану. Не зважаючи на те, що це все залишається фоном для платформера, де гекон кидається цитатами з фільмів.

Enter the Gecko також дуже цікаво досліджувати. Гра вийшла як раз коли платформери про збір купи різних предметів на рівнях став дуже популярним. Але баланс цих предметів в цій грі дуже класно продуманий. Тому вам треба зазвичай знайти якийсь прихований пульт і також один пульт дається за підбір певної кількості предметів на рівні. Саме “певної”, а не “всіх”, і лише в пізніх рівнях це означає, що вам треба дослідити більшу частину рівню за один раз, щоб отримати цей пульт. Отримати 100% в цій частині не складно, але дуже захопливо, а якщо ви не намагаєтесь це зробити, то гра проходиться навіть швидше. Але все одно варто пройти всі рівні, бо вони дуже круті. І боси тут супер. Фінальна битва з Резом має проблеми з ґеймплеєм, але з точки зору презентації вона неймовірно крута. Мені цю частину легко рекомендувати, якщо ви можете звикнути до доволі поганої камери.

Gex: Deep Cover Gecko

Фінальна частина серії була дуже дивною. На одній лапці, тут є одні з найкращих рівнів в усій серії, і поведінка камери тут набагато краща за те, як вона працювала в минулій частині. На іншій – тут стільки дуже дурних рішень… Розробники вирішили зробити більше акценту на “сюжеті”, але цей сюжет боляче слухати. Гекс цього разу відправляється в світ телебачення, щоб врятувати сексі секретну агентку, яку грає реальна актриса, і кожен раз, коли персонажі розмовляють, хочеться забути як розуміти слова. Стає просто соромно за всіх акторів, які приймали участь у запису цих відео. Що особливо дивно, так це те, що багато інших елементів в грі при цьому зроблені так, ніби гру планували продавати більш юним гравцям, тому… навіщо тут стільки сексуального підтексту? Але так, тут з’являються якісь “друзі” у Гекса, ніякої темної атмосфери в грі нема, і вона в цілому не має взагалі ніякої чіткої атмосфери.

З іншого боку, тут дійсно покращена камера, є класні механіки та рівні і загальна структура гри зроблена краще. Світ між рівнями тепер працює як повноцінний рівень, а не майже порожня локація, і таких мап декілька, і в них є свої секрети та нагороди. Стилі рівнів тепер ніколи не повторюються, і кожен телевізор унікальний. Паверапи як і в першій частині мають унікальне використання, яке допомагає вирішувати проблеми на рівні, тоді як в Enter the Gecko вони майже не використовувались взагалі. Проект в цілому сприймається як цікава спроба повернути деякі з елементів першої частини, які були втрачені в другій, і деякі з цих ідей дуже влучно зроблені. Музика все ще прикольна і візуально гра дуже красива.

Але при цьому є купа дивних рішень, які роблять все гірше. Тепер для секретного пульту треба підібрати всі предмети на рівні, і це не так складно, як дуже нудно. І не враховує те, що інколи вони можуть заглючити і провалитись кудись за межі рівня, а значить вам треба буде проходити рівень заново. Предметів, які приховані, стало набагато більше, але при цьому, вони просто розкидані по рівнях і рідко потребують якогось цікавого дослідження (а прихованих пультів вже не існує зовсім). Бонусні рівні стали однаковими і всі вони жахливі. Зовсім унікальних секретних рівнів стало дуже мало, і вони нецікаві. Цікавої нагороди за те, щоб все збирати, в грі теж нема. Єдиним корисним предметом, які треба збирати, стає лише зелена лапка, яка з часом дає додаткові лапки життя (в першій частині такі давались лише на рівень, а тут це покращення назавжди), але навіть цих предметів набагато більше, ніж вам треба, щоб отримати всі додаткові бали здоров’я. Деякі з рівнів в грі неймовірно жахливо продумані та мають моменти, де у вас є лише один шанс підібрати предмет, і якщо ви не зробили щось дуже тупе, то вам треба буде пройти рівень знову.

Deep Cover Gecko могла стати найкращою частиною серії, але в ній стільки проблем, що в мене завжди були змішані відчуття про неї. Гра нібито сама не знає, чим хоче бути. А жарти та діалоги тут найгірші з усієї серії, і сьогодні їх слухати гірше, ніж з ігор, які вийшли до цього. В цілому, якби Enter the Gecko можна було б переробити з покращеннями та деякими рівнями з Deep Cover Gecko, то ми б отримали ідеальну гру.

Тож, як бачите, трилогія Gex викликає набагато більше питань, ніж трилогія Spyro. Тож рімейк останньої був логічним, а от як зробити рімейк Gex?.. Жодна з частин, навіть Enter the Gecko, не ідеальна, тож логічніше було б зробити нову частину, яка перезапустить серію. Навіть якщо Enter буде взятим за основу, а на неї наліплять найкращі ідеї першої та третьої гри. Та кому така гра навіть потрібна в наш час? Не знаю. Я б купив, звичайно, але певен, що таких як я було б мало.

Тому це видання від Limited Run Games має сенс. Хоча проблем в ньому дуже багато. Та я спочатку поясню, що це за видання. Це колекція, яка складається з PlayStation версій кожної гри, які працюють на емуляторі. Gex доступний лише в NTSC версії, тоді як друга і третя частина доступні як NTSC чи PAL версії (бо європейський реліз змінив акторів озвучення). Іншими словами, ця колекція навіть не збирається претендувати на звання “повної”. Перша гра на 3DO була трохи іншою, мала деякі інші візуальні ефекти і декілька з вирізаних рівнів, які були доступні через спеціальний дебаг код, доступні лише там і недоступні на PS1. Enter the Gecko виходила на Nintendo 64, де вона гірше, але має унікальні рівніt. Схожа ситуація і з Deep Cover Gecko, але цього разу N64 версія отримала навіть більше унікального контенту. І це все в Gex Trilogy недоступне, хоча N64 рівні можна подивитись на відео уривками.

В додаток до цього, у LRG, судячи з усього, алергія на нормальні ігрові збереження. Цього разу, ситуація не настільки ідіотська, як це було з їх виданням Clock Tower, де їх нова система збереження була гірше, ніж в грі 1995-го року. Але чомусь вони все одно все зробили гірше і цього разу. В 3DO версії Gex були збереження, але трохи коряві, тоді як всі наступні версії використовували лише паролі. Тому той факт, що в новій версії замість цього використовуються емуляторні save state це можна вважати майже покращенням, хоча і візуально некрасивим. Але в Enter та Deep були нормальні вбудовані і візуально красиві системи збереження (в Enter також були і паролі), які в новому виданні просто повністю вирізали. І замість цього тут теж використовуються save state. Тому в цих іграх ви ніколи не отримуєте той досвід, який насправді в них був задуманий і також не бачите декілька красивих екранів під різні пункти меню, які просто недоступні в новому виданні. Я не розумію, чому у інших видавців виходить робити видання старих ігор, де зберігається нормальна система збережень і до неї додається якась нова емуляторна, а у LRG це не виходить. Невже так важко створити “віртуальні memory card”?

Але й окрім цього дивного рішення, у цього видання є технічні проблеми. Аудіо в іграх трохи ріпить. Жоден з доступних для вибору варіантів співвідношення екрану не працює на 100% коректно. Я гра в 16:9, що зазвичай працює нормально, але час від часу викривляє елементи гри. Камера в мене ламалась набагато частіше, ніж на PS1. Емуляція час від часу теж ламалась і гра могла або завмерти назавжди, або працювати в декілька разів швидше, ніж треба. Налаштування вібрації в Deep Cover Gecko при кожному запуску гри скидається. Досягнення взагалі непродумані і жодна з 3D частин не має досягнення на 100% проходження, але при цьому одне з досягнень потребує, щоб ви ввели чіт код, який вам треба просто знати або знайти на GameFAQs. І кнопки переназначити неможливо. При тому, що в цих іграх в оригіналі можна було переназначати кнопки.

Я обожнюю Gex: Enter the Gecko. Тепер, коли я вже знайомий зі Spyro я можу признати, що та серія була набагато кращою на PS1. Але я все одно обожнюю Enter the Gecko. А в Deep Cover Gecko багато класних рівнів. Та рекомендувати цю колекцію людям, які раніше ніколи не грали в Gex?.. Особливо, якщо вони вирішать почати проходити ігри хронологічно? Не думаю, що багатьом це сподобається. Але я все одно радий, що це сучасне видання Gex: Enter the Gecko існує. Бо хоча воно з проблемами, це PS1 версія гри, що набагато краще за старий ПК порт цієї гри, який давно був доступний на GOG. Я вважаю, що вам варто спробувати колекцію лише заради цієї частини. Але я також вважаю, що Limited Run Games треба виправити купу проблем з цією колекцією і задуматись про те, як зробити не ламати системи збережень в іграх.