Коли я вперше пройшов Sniper Elite V2 десь років 10 назад, гра була лише другим проектом в серії від Rebellion. Хоча гра і була “середнього бюджету”, цей стелс шутер від третьої особи з акцентом на використання снайперської гвинтівки, ураження цілей з якої показувало повільну камеру смерті з “просвічуванням” крізь тіло, був доволі свіжою ідеєю на той час, хоч і не дуже прикольною грою. З тих пір серія розвивалась далі, і хоча Sniper Elite 4 не став найкращою стелс грою на світі, грати в неї було дуже приємно. Через рік після виходу того проекту, Rebellion вирішили перевидати V2, яка в оригіналі виходила в 2013-ому. І перед проходженням найновішої частини серії, я вирішив пройти цей ремастер і зрозуміти, чи є сенс в нього грати, коли є продовження.
Щоб одразу закрити це питання, події Sniper Elite V2 відбуваються в останні дні перед завершенням Другої Світової Війни і на сьогоднішній день, ця частина остання в хронології подій, тоді як всі продовження гри відбуваються до цього. Чи це важливо? Ні. Сюжет в цій грі, як і в усій серії, можна спокійно ігнорувати, бо він існує лише для того, щоб надати гравцям контексту для того, щоб стріляти по ворогам зі снайперки. І цього достатньо, бо основні механіки гри дуже прикольні. Зазвичай ви будете пробувати знайди вигідну позицію, встановити пастки, щоб прикрити тил, і потім розпланувати атаку. Тут є декілька елементів симуляції, які можна налаштовувати, всі ці спеціальні камери, якщо вони вам набридають, можна вимкнути… Найкращі елементи гри, які присутні і в найновіших частинах серії, були класними вже в V2.
Проблема тут з рівнями і тим, як гра розпланована. Системи та інструменти, які гра вам надає, ідеально підходять для створення умовної “пісочниці” в стилі Hitman, просто без соціального стелсу. Але рівні тут замість цього лінійні і дуже сильно заскриптовані. Тому зазвичай не просто зручніше, а й навіть краще просто дістати автомат і розстрілювати ворогів, замість того, щоб повільно прокрадатись через локацію та ставити пастки. Вороги з’являються на мапі з повітря, інколи навіть прямо на очах. Що призводить до комедійних ситуацій, де ви з великої відстані зачищаєте якусь територію, підходите ближче і спауните нових ворогів, які дуже дивуються вже присутнім трупам. Або навпаки, не звертають увагу на всі вибухи та постріли, які тільки що відбувались, і грають в карти. Гра побудована на автоматичних чекпоінтах, здоров’я персонажа повністю регенерує а умовні коридори обмежені невидимими стінами, тому особливо різних і цікавих варіантів проходження рівнів у вас не має.
Все це дратувало ще в 2013-ому, коли інших частин серії не було. Але сьогодні, коли навіть третя частина серії була набагато краще (хоча вона все одно не дуже), Sniper Elite V2 відчувається просто застарілим і вже нецікавим артефактом. Ремастер цього взагалі не виправляє, та й більше – якщо вам не показувати оригінал та ремастер для порівняння, то ви навряд навіть зрозумієте, що саме тут змінилось. Ця частина була дуже важливою для розвитку серії, її динамічний саундтрек все ще сильний, але проходити її знову неприємно. Краще пограти в інший якісний лінійний шутер, яких вистачає. А якщо хочете прикольну гру про снайпера, то можете починати з Sniper Elite 4.