7 років тому Her Story показала новий підхід до детективної пригодницької гри, де гравцям було треба шукати потрібні маленькі шматочки відео з великого архіву і зібрати в себе в голові з цього цільну історію. Через ще декілька років Сем Барлоу спробував розвити ці задумки з Telling Lies, грою яку критикували за те, що при повторенні ґеймплейних ідей з Her Story відео стали занадто довгими, а інтерфейс занадто незручним. Гра з цих описів мені здалась дуже дратуючою, тому я в неї не пограв сам, але все одно мені було цікаво, що цей розробник зробить далі. А далі в нас Immortality – новий проект в тому ж самому стилі, але з дуже спрощеним інтерфейсом і ґеймплеєм. Можливо, спрощеним занадто сильно.
Зав’язка цього проекту цікава – вам надається архів записів з 3 різних кінофільмів в яких знімалась одна актриса. Жоден з цих фільмів не був випущеним, ніхто не знає що сталося з акторкою і ніхто не знає яким чином вона могла виглядати в кінці 90-их так само як на початку 70-их. Після невеличкого туторіалу з управління архівом, під час якого база даних архіву чомусь ламається, ви будете дивитись єдине доступне вам відео і всі інші вам треба знову знайти натискаючи на різні елементи кадру. Натиснувши на доступний елемент, архів спробує знайти подібний кадр в іншому відео, а значить якщо ви натиснете на обличчя актора в одному відео, вас перенесе в інше відео з цим же актором, яке буде грати саме з того моменту де цей кадр відбувається, а не з початку відео.
Якщо ви грали в минулі дві гри ви мабуть вже запитуєте – яким чином ця механіка з інтерактивними точками в кадрі поєднується з пошуком по тегам або ключовим словам. Ніяк. Шукати щось самотужки ви не можете. Весь ваш контроль – вибір куди натискати, а куди вас перенесе ви ніколи не знаєте, навіть якщо вас перенесе в відео, яке ви вже раніше знайшли. Ніяких прев’ю, ніяких гарантій, лише більш-менш консистентна концепція з тим, що якщо ви натиснули на пляшку в одному кадрі, то вас перенесе на інше відео де теж є щось схоже на пляшку. Але інколи ви також можете натискати на очі, або пальці, або волосся. А більшу частину часу не можете. Чому? Невідомо, гра просто так вирішує.
І в цьому абзаці я хочу поговорити про єдину серйозну “механіку” гри, тому якщо ви самі її ще не знайшли, раджу пропустити абзац і читати наступний. Скоріш за все ви як і я знайдете механіку майже одразу, але все одно це спойлер. Так ось – в деяких відео ви можете знаходити секретні відео, які відкриваються за допомогою можливості дивитись відео вперед або назад на декількох швидкостях. Сама ідея гарна і знайдете ви її дуже легко. Але вона не без проблеми з інтерфейсом – гра подає себе так, нібито у вас 2 швидкості вперед, 2 назад і можливість переходити на кадр вперед і на кадр назад. Але насправді, покадрові переходи теж працюють як швидкості, якщо їх натиснути, що працює з дивною затримкою і непомітно. І деякі секретні відео, лише деякі, чомусь можна відкрити лише з покадровою швидкістю. Чому прямо в інтерфейсі не зробити 6 швидкостей? Або не зробити весь інтерфейс в стилі мовіоли, яку гра (зі слів туторіалу) емулює? Sylvio, чудова інді гра про пошуки привидів і Феномен Електронного Голосу, постійно потребує від вас записувати і програвати на різних швидкостях голоси привидів. І там прямо по інтерфейсу зрозуміло як цим користуватись. Чому в Immortality можливості гравців не зробили очевидними?
В будь якому разі, якщо проігнорувати те, що Immortality набагато більше хоче бути фільмом ніж грою, це непоганий проект. Секрети в сюжеті доволі швидко стають очевидними, але залишаються прикольними через дуже стильне і цікаве оповідання. Актори тут дуже гарно грають ролі. Просто – чесно кажучи, я би скоріше хотів подивитись фільми, які гра уривчасто показує як частину своєї історії, ніж “грав” би в них з таким ґеймплеєм який скоріш робить все гірше ніж краще.
Якщо вам подобається детективний розслідувальний ґеймплей, як той що був в Her Story, Immortality вам не підійде. Цей проект скоріш нагадує кіно, ніж гру. Мені в цілому сподобалось бо і задумки в сюжеті тут прикольні, і актори грали ролі чудово. Але як гра мені цей проект не дуже сподобався. Краще б цю ідею реалізували як серіал без інтерактивних елементів.