О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Майже рівно рік тому я пройшов колекцію Tomb Raider I-III Remastered, яка викликала в мене змішані почуття. З одного боку, вона була найкращим способом пройти три класичні частини важливої ігрової серії. З іншої – лише перша частина була дійсно сильною, плюс сама колекція мала безліч проблем. Тому я сподівався, що потенційна колекція Tomb Raider IV-VI Remastered буде краще, бо The Last Revelation – моя улюблена класична частина, та й Chronicles прикольна гра. І з часом вони стали, як мені здавалось, не сильно гірше. В колекції також, правда, є і The Angel of Darkness, але від цього перевидання я багато не очікував – моє перше проходження гри в 2003-ому було жахливим і знову грати в неї я трохи боявся. Тож, якою насправді виявилась колекція? Багато в чому гіршою, на жаль і питань вона викликає немало.
Оскільки я вже доволі детально пояснив, як саме працює класичний Tomb Raider в огляді першої колекції, я не буду повторювати. Лише нагадаю, що платформінг в цих іграх методичний, ваш шлях по рівням треба планувати завчасно, і вони більше цінять саме стратегію, а не реакцію, що в сучасних аналогічних іграх майже ніколи не зустрічається. Я все же вважаю їх ґеймплей чудовим і певен, що навіть в сучасності його (або хоча б його основні концепції) можна було б відродити, навіть без потреби повертатись до умовного розділення рівнів на “сітку” чи використання танкового управління.
Але перед тим, як окремо поговорити про кожну з ігор в колекції, я хочу поговорити про саму збірку Tomb Raider IV-VI Remastered. В чому її плюси? Їх не дуже багато. Головним залишається той факт, що ця колекція краще працює на сучасних системах і має декілька вбудованих виправлень та змін, з якими грати в них приємніше. Але окрім цього… Для контексту – перша колекція мала декілька ключових переваг. По-перше, кожна з перших трьох ігор серії мала відмінності в залежності від версії гри, і хоча вони були не обов’язково великими, колекція Remastered все одно хоча б нарешті створила “найкращу версію” кожної з тих ігор. По-друге, всі вони мали купу проблем на сучасному залізі, а їх графіка була доволі примітивна і її було доволі легко покращити, чому оновлений візуал колекції багато в яких рівнях виглядав краще за оригінальну картинку (хоча мені все одно більше подобалась оригінальна). По-третє, кожна з перших трьох ігор мала доповнення, які до цієї колекції існували лише на ПК. Ну і нарешті, оновлення в зручності деяких елементів ігор були дійсно відчутними, бо більшість з них з’явилися лише як раз в іграх з колекції Tomb Raider IV-VI Remastered.
Тому і стає доволі складно пояснити, в чому ж додаткові переваги цього видання, окрім зручності запуску ігор. Бо їх майже нема. Порти ігор в колекції не мали багато відмінностей. Інвентар в PS1 версіях TR4 та 5 (The Last Revelation та Chronicles, як я далі буду їх правильно називати) мав красивий фон, якого не було на ПК і в колекції за основу взяли саме ПК, але тут також є додаткові зручні елементи, наприклад можливість одразу побачити скільки секретів в рівні. А головною відмінністю в TR6 (The Angel of Darkness) між PS2 та ПК версіями було управління – PS2 версія стала першою частиною серії, яка намагалась використовувати управління відносно камери, тоді як для ПК розробники зробили трохи дивну варіацію танкового управління. Обидва підходи були доволі поганими, якщо чесно, але тепер у вас є можливість вибрати. Просто “сучасне управління” тепер доступне, як і в минулій колекції, для всіх ігор і воно доволі схоже на те, яке було в оригінальній PS2 версії. Хоча, для TAoD я дійсно рекомендую його використовувати, і лише для цієї гри. Ніяких повноцінних доповнень для цих ігор не було. Для TLR був створений унікальний для ПК версії рівень, який був зроблений спільно з відомою британською газетою The Times, який з цією колекцією стає доступним для всіх.
TLR та Chronicles вже виглядали дуже красиво і повноцінно використовували різне кольорове освітлення для створення атмосфери. Більш того, майже в усіх сценах оновлена графіка в цих іграх виглядає гірше – більш сірою та нудною, а в деяких місцях навіть без відтворення деяких ефектів. У цього є виключення, коли оновлена графіка виглядає краще, але їх мало і в більшості випадків картинка стає гірше. Та у випадку TAoD ситуація зворотна. Не тому, що оновлену графіку зробили чудовою, а тому що вона майже нічого не змінює. Ситуація тут нагадує те, що ця ж команда зробила в ремастерах Soul Reaver, і в порівнянні з The Thing Remastered результат жахливий. Більшість зручних швидких команд для зміни зброї існували в оригінальних версіях гри. Можливість котитись по землі, яку до цього відновили в ремастері третьої частини, залишили і для TLR та Chronicles, але окрім цього тут лише відновлені декілька типів зброї в TAoD. Ну і також декілька елементів та шматків рівнів в останній грі Core Design, які в останню секунду вирізали. Судячи з усього, саме цими елементами Aspyr і намагаються зацікавити, але… Ну, я нижче про гру напишу, стане зрозуміло, чому це навряд комусь сильно цікаво.
Дивні та погані рішення, які існували в двох попередніх продуктах компанії тут теж залишились. Гру все ще розробляли здебільшого росіяни, яким явно заплатили за роботу, з чого вони платять податки, тобто розробка гри потенційно фінансувала русняву агресію на весь світ. Та хоча б цього разу ніхто навіть не намагався додати український переклад, який минулого разу був жахливим (тому його відсутність це плюс, якщо альтернативою був той жах, що вийшов минулого разу. Колекція в цілому викликає відчуття, що всім було глибоко посрати на її якість та презентацію. Перша колекція хоча б виглядала так, ніби її дійсно хтось хотів випустити. А колекція Soul Reaver була побудована на важкій роботі фанів серії. Tomb Raider IV-VI Remastered відчувається як просто робота за контрактом, яку Saber та Aspyr зробили до мінімально допустимої якості і мене дивує, що Crystal Dynamics це влаштовує. Невже їм настільки плювати на цей класичний бренд, на який в них зараз права?
Ну і залишились сотні ідіотських досягнень, заради яких треба проходити гру неправильно. Не завжди коректний мікс аудіо. Відсутність налаштувань відео, включаючи яскравість екрану (але оригінальна графіка TLR та Chronicles хоча б зазвичай від цього не страждає, плюс у вас майже завжди багато сигнальних вогнів для підсвітки). Знову існує “нова гра плюс”, яка незрозуміло навіщо і як зроблена. Але цього колекція також вирізала елементи з ігор. В Chronicles за збір всіх секретів ви відкривали бонусну галерею, якої в грі тепер нема (а в The Angel of Darkness це планувалось і частково зробили, і в колекції це не відновили). Якщо дивитись на цю колекцію як на продукт, забуваючи про якість самих ігор, то її рекомендувати неможливо. Але ігри витягують своєю якістю.
Tomb Raider: The Last Revelation
Я завжди казав, що це найкраща класична частина Tomb Raider і все ще так вважаю, хоча пройшов її вже четвертий чи п’ятий раз. Це результат всього накопиченого досвіду команди Core Design, які були змушені кранчити кожен рік над релізом TR з 1996-го. І хоча, судячи з усього, вони планували вбити Лару і закінчити серію, вони зробили цю останню пригодою найкращою. Всі прийомі з минулих ігор повернулись, але працюють краще. Є декілька нових механік та прийомів, єдиним не супер прикольним з яких стали мотузки для гойдання. В інвентарі можна поєднувати предмети, що використовується не лише для ключових предметів, а й для модифікації зброї. Гра також була першою в серії, де у гравців з’явилась можливість пересуватись між рівнями за бажанням, бо деякі з локацій тепер складаються не з одного рівню, а декількох (що смішно, екран завантаження все ще відновлює все здоров’я). Це також перша частина серії, в якій не було родового будинку Лари і туторіал був вбудований в перший рівень.
Але, звичайно, навіть у цієї гри є проблеми. Бойова система, та транспорт (в декількох рівнях) стали небагато кращими, за минулі частини, але вони все одно не супер. І хоча персонально мені дуже подобається, що ця частина більше акцентує дослідження локацій та вирішення загадок, я розумію, що для купи гравців може не вистачати екшену. Декілька тих вищеназваних великих локацій на декілька рівнів дуже заплутані, і якщо ви підете “неправильним шляхом”, то розібратись чого і де вам не вистачає може стати складно. І дизайн секретів в грі дуже дивний. Я знову зібрав всі, але часто їх “ховають” тим, що якщо ви щось зробили на рівні, доступ до секрету закривається, навіть коли ніякої логіки в цьому нема. В одному з рівнів ще й треба програти, щоб отримати секрети, а не виграти. Але не дивлячись на це все, це дійсно найкраща класична частина серії, яка багато в чому краща за першу, і лише в декількох слабша. А точно, і той додатковий рівень від газети Times просто непоганий. Класно, що його додали в колекцію, але він не супер цікавий.
Tomb Raider: Chronicles
Оскільки на цей момент Eidos вже 4 роки “доїли” серію, залишати Лару мертвою вони не дозволили. Тому вони замовили у розробників наступну частину серії для тоді ще майбутньої платформи PS2 і також “перехідну” гру, щоб було що продавати. Результатом цього дуже прагматичного рішення стала Chronicles – найкоротша основна гра в серії (десь третина всієї довжини The Last Revelation), розділена на 4 незалежні міні-історії. В кожній історії було 3 рівні (в одній 4), і всі вони акцентували різні елементи серії. Лара отримала ще декілька нових прийомів, хоча в самій грі вони зустрічаються дуже рідко (і вони не супер). А гравці отримали редактор рівнів, з яким можна було створювати свої маленькі або великі пригоди Лари на основі механік з TLR та Chronicles. Редактор цей, до речі, ніхто не включав в ремастер версію, і фанатські історії на цій новій версії гри ви теж не запустите. Але самі фанати створювали оновлення для редактора, які можна безкоштовно знайти.
І хоча гру робили “бо треба”, вийшла вона дуже прикольною. Перші три історії в колекції дуже класні і цікаво використовують механіки серії. Сюжет з точки зору хронології серії сенсу майже не має, але явно розробники це і не планували акцентувати. Секрети шукати тут теж зазвичай прикольно, хоча, як я вже написав, в ремастері це взагалі нічого не робить. Та на жаль, навіть в перших трьох історіях бувають погані моменти, особливо коли вони використовують “кінематографічні ракурси камери”, які зазвичай призводять до несподіваної смерті. Ще є навіть загадка, у якої нема логіки, треба просто вгадати. Але останні три рівні гри, її остання історія, – це просто жах. Спроби створити стелс, жахливий дизайн рівнів та камера, баги, які навіть в ремастері не завжди виправлені, нелогічний дизайн та купа поганих екшен моментів… Заради перших трьох історій в Chronicles варто пограти, але не дивуйтесь, якщо останню ви проходити не захочете.
Tomb Raider: The Angel of Darkness
Створення ігор під нове залізо завжди складно, а на початку 00-их це явно було особливо складно, бо стільки всього в іграх змінилось кардинально, як технологічно, так і з точки зору “гарних правил” для дизайну. The Angel of Darkness розроблялась набагато довше, ніж планувалось, і нарешті вийшла в 2003, через цілих 3 роки після Chronicles. Але навіть цей реліз був незакінченим. В буквальному сенсі – навіть в цій ремастер версії дуже легко помітити, коли заставок, шматків рівнів чи якихось наративних елементів не вистачає. Бо їх не встигли зробити, або вирізали перед виходом гри. В результаті чого, грати в TAoD дуже неприємно.
Якщо я буду зовсім чесним – враховуючи, що за останні 20 років стало відомо багато інформації про оригінальні плани на гру, якби гру закінчили “як планувалось”, вона все одно вийшла б не дуже класною частиною Tomb Raider. Але хоча б це була закінчена і непогана action adventure, у якої були цікаві та унікальні ідеї. Лару тут можна і треба “прокачувати” – в найновішій на сьогодні трилогії TR це все перетворили в повноцінне дерево навичок. Також тут вперше намагались зробити управління відносно камери, хоча стрибки залишались відносно точними. Діалоги з вибором, нелінійність, магазини та валюта, персонажі, з якими можна вести себе привітно або агресивно, повноцінно розвита система стелсу. Саме тут вперше реалізували додаткову драматичність стрибків, коли рука Лари інколи не з першої спроби її підтримує.
Просто реалізація майже всіх елементів жахлива. Інколи тому, що реалізували не повністю. Інколи тому, що дизайн поганий, інколи тому, що цілого сегменту гри, який би додавав контекст для того, що відбувається, не зробили. Який би стиль управління ви не вибрали, управляти Ларою незручно. Я вирішив пройти гру як і перший раз з танковим управлінням, але це була помилка – краще грайте з “сучасним”. Гра також була першою з візуальними підказками для місць, де з предметами можна взаємодіяти, але і це не завжди допомагає. Вам інколи треба довго крутитись перед потрібним предметом, поки взаємодія нарешті запрацює. Система прокачки насправді працює як типові “ключі” та “замки” і зроблена так тупо, що ви інколи не можете вибити якісь двері, але для того, щоб змогли вам треба відійти на два метри і потягнути якийсь ящик. Дизайн рівнів поганий… Майже все погане. Класно, що деякі з елементів, які не потрапили в першу версію гри, відновили (другий персонаж гри, наприклад, в заставках мав особливу зброю, яку неможливо було використовувати в грі, але тепер можна), класно, що гра працює краще і має трохи менше багів. Але вона все одно погана. Трохи пограти в неї є сенс, раз це частина колекції, але грати буде не дуже приємно. І також Aspyr та Saber вирішили прибрати титри з першої заставки гри… Таке відчуття, ніби роботу Core Design над серією намагаються просто стерти з історії.
Тож… Чи є сенс купувати Tomb Raider IV-VI Remastered? В ідеалі, з класичних ігор я би рекомендував Tomb Raider, The Last Revelation та більшу частину Chronicles. Але це дві колекції і я раніше вже казав, що рімейк оригіналу Tomb Raider: Anniversary все одно краще. Тому, якщо вам хочеться зрозуміти, наскільки класним міг бути класичний Tomb Raider, то обов’язково варто пограти в The Last Revelation. І, на жаль, ця колекція – найкращий варіант для цього, головне грати з оригінальною графікою, танковим управлінням та контролером з якісним D-Pad або на клавіатурі. На жаль, бо сама колекція настільки ліниво зроблена, що всім до неї причетним повинно бути соромно… І якби TLR та Chronicles не були настільки класними іграми, я б не міг її рекомендувати. Але вони дійсно варті вашого часу.