Кожного разу, коли гру описують як “покрокову стратегію” чи “тактичну рольову гру” я починаю її ігнорувати. Це не мої жанри і в мене не вистачає терпіння на будь-які покрокові ігри, і в цього правила накопичилось дуже мало виключень. Тому і Tactical Breach Wizards я спочатку проігнорував. Класна чи ні – це не моє, і все. Але відгуки на гру були чудові, і багато людей писали, що написана вона особливо класно, тому я вирішив її спробувати пройти. І лише тоді побачив, що розробляли гру Suspicious Developments, які відомі завдяки Gunpoint. Та гра мене теж не зацікавила, але вона була швидка, насичена і весела, при цьому маючи немало стратегічного планування в основі. З кожним новим фактом Tactical Breach Wizards ставали для мене все цікавіше…
І навіть при таких початкових очікуваннях, гра виявилась дуже приємним сюрпризом і одним з найкращих проектів 2024-го.
В основі гра не сильно відрізняється від інших схожих проектів. У вас є команда, де у персонажів є унікальні можливості. Є відносно коротка місія. Є обмеження по кількості дій, які можна зробити поки ваша черга ходити. Є вороги, у яких теж є певні можливості та обмеження і деякі з них прибувають на локацію як підкріплення. І вам треба виконати якусь певну задачу найбільш ефективним способом, тримаючи свою команду здоровою. Стелсу, як концепції, в цій грі нема, тому весь ґеймплей зав’язаний на тому, щоб розуміти всі сильні та слабкі сторони своїх та ворожих персонажів і розумно використовувати елементи самої локації.
Останнє для Tactical Breach Wizards грає особливо важливу роль, настільки, що гру можна також класифікувати як пазл. Ніяких супер обмежених правил на те, як конкретно вам треба пройти рівень у вас зазвичай нема, але ви можете завжди знайти більш швидкі, більш ефективні, і частіше за все більш смішні варіанти проходження. Наприклад, дефенестрація (жбурляння когось з вікна) миттєво виводить персонажа з гри. Штовхання персонажа о щось (стіну чи іншого персонажа) завжди наносить більш серйозні рани, ніж просто стрільба. І до речі – “просто стрільби” в цій грі майже ні в кого з персонажів нема, зазвичай в них більш дивні і специфічні магічні можливості, тому замість того, щоб стріляти і ховатись в укритті, ви завжди вигадуєте якісь дивні використання можливостей. З часом в команду додаються нові персонажі і вони зазвичай на старті будуть здаватись більш обмеженими, ніж існуючі, але ви з часом краще розумієте, як їх використовувати, і багато неочевидних з самого початку ідей та комбінацій можливостей для вас стануть типовими ближче до фіналу гри. Гра при цьому дуже розумно підштовхує вас до знаходження таких цікавих рішень за допомогою системи додаткових умов, виконання яких дає вашим персонажам більше “впевненості” носити різні костюми (які на ґеймплей не впливають).
Я думаю, ви вже починаєте розуміти наскільки несерйозною буває ця гра, але що особливо шокує – тут ідеально поєднані серйозний сюжет та персонажі, за життя яких хвилюєшся, з такими комедійними елементами. Стиль в цілому нагадує твори Террі Пратчетта в цьому. Хоча, звичайно, окрім талановитості сценарію, нагадує і дивна суміш серйозного реалізму з чарівниками та іншими дивними елементами. Я навіть не знаю як ще описати, наскільки ця суміш вийшла вдалою, і наскільки часто я сміявся, але при цьому хотів більше дізнатись про життя кожного з персонажів.
І хоча я очікував, що можливо більше буду грати в проект заради цього чудового сценарію, ґеймплей мені дуже сподобався. Я проходив гру на стандартній складності і не всі з необов’язкових завдань виконав (плюс, пограв лише в декілька з додаткових більш складних місій), але мені рідко коли було складно. І при цьому майже ніколи не було легко. Гра дуже класно балансує складність та навчання новим трюкам. І окрім декількох моментів біля самого фіналу, лише місії в яких вперше треба було використовувати нових персонажів були більш складними. Окрім цих моментів, тут майже ідеальний темп. І ці додаткові “більш складні” задачі також таємно працювали як крута підказка спробувати щось нове та експериментувати. Бо якщо гра дає необов’язкову задачу “виконати задачу до кінця вашої черги”, то значить це дійсно можливо зробити і варто подумати, як саме це можна зробити. Презентація та саундтрек тут теж чудово підходять до гри… Єдиний момент, який викликав в мене незадоволення, був в одній місії з потягом, де просто задачу недостатньо ясно пояснили, і якщо почати робити не так як треба, то весь той сегмент треба було перегравати спочатку. Але з іншого боку – всі ці сегменти та місії в грі дуже короткі, тому навіть це не сильно бісило.
Мені неймовірно сподобалась Tactical Breach Wizards. Настільки, що я навіть хотів би побачити більше ігор в цьому всесвіті, хоча можливо це була б погана ідея (бо цей проект занадто класно працює саме як єдиний погляд в дивний світ приватних військових компаній з чарівників). Обов’язково пограйте в цей проект. Бо навіть якщо це теж “не ваш жанр”, є шанс, що вам сподобається, як це сподобалось мені.