Ні року без Like a Dragon. Але студія RGG працює в такому режимі дуже давно, і хоча проходження проектів трохи почало ставати рутиною, вони ще не втомлюють. Мене, в плані, в от самих розробників, як мені здається, вже починає втомлювати. І я не здивувався би, якби насправді вони хотіли випустити десятки інших ігор з класними свіжими ідеями, замість нової частини Like a Dragon.
Infinite Wealth, або Like a Dragon 8, – друга гра серії в жанрі jRPG, з фокусом на покрокову бойову систему командою, замість beat ’em up. І хоча в цій грі є купа покращень в порівнянні з Yakuza: Like a Dragon, проходити цю гру мені не дуже сподобалось.
В цій грі, як і в минулій частині, розробники намагаються зробити суміш неймовірної купи елементів та механік минулих частин серії з типовим ґеймплеєм Dragon Quest. І результат, як і минулого разу, дуже інноваційний і свіжий. Незвичний і сетинг, який можна в цілому назвати “реалістичним”, але з вкрапленням фантастичних елементів. Де агресивні чоловіки на вулиці з початком бою перетворюються на більш монстр-подібних дивних створінь, а персонажі можуть використовувати магію з допомогою швабри чи пари кокосів. А сам процес битви тут набагато більш динамічний, ніж в типовій jRPG, і на результат кожної дії впливає позиція людей, існування інших об’єктів на сцені, маленькі QTE-подібні дії, які можуть підсилити удар, або зробити ідеальний блок.
В Infinite Wealth всі ці ідеї, які вже існували в минулій грі, стали ще краще, а деякі з можливостей, які отримують персонажі, повністю ламають всі канони жанру. Тепер також у вас є комбіновані-парні удари, якщо персонажі знаходяться близько, персонажі можуть робити додаткові удари без черги, а ворогів, які набагато нижче вас за рівнем, можна перемогти автоматично. Самі групи ворогів на мапі тепер зазвичай більш пасивні і не супер часто з’являються, тому у гравців більше вибору в тому, коли битись з ворогами. Система дружби між персонажами (яка і активує більшість нових типів атак) стала зручніше і зрозуміліше. Класи тепер в цілому більш збалансовані і обмежену кількість навичок можна переносити в інші класи, з системою яка трохи схожа на Final Fantasy V.
Та на жаль купа проблем минулої гри залишилась без змін, і навіть велика кількість покращень працюють не так, як ви можете очікувати. Атака ваших персонажів все ще може промахнутись просто через дивні проблеми з геометрією на мапі, або через симуляцію фізики на персонажах. Що особливо бісить, бо в грі все ще залишилась особливість, де якщо гра “запланувала”, що ви переможете ворога комбінацією, то ворог запрограмований програти лише з останнім ударом комбінації. А значить, якщо останній удар не попав через, фактично, баг гри, то ворог залишиться живим, хоч міг би вмерти від першого удару. Система авто-битви все ще існує “для галочки”, бо вона погано працює. І для людей, яким не дуже подобаються покрокові бойові системи вона час не зекономить, і для тих, хто просто хоче трохи пограйндити без повного контролю вона теж життя не полегшить. Можливість автоматично перемогти слабких ворогів все одно розпочинає битву і показує екран результатів, що гає час, на відміну від Dragon Quest XI, де це зроблено непомітним і зручним процесом. Більш того, оскільки це автоматична бійка, яка запрограмована закінчитись або коли всі вороги загинуть, або коли лідер команди зробить одну повну комбінацію з трьох ударів, то вищеназвані проблеми все можуть зламати. І у вас може виникнути ситуація, де ви почали цю автоматично бійку, яка точно переможе, а ваші персонажі застрягли і не знають що їм робити. Я один раз так десь хвилину дивився на це, поки вороги не підійшли трохи ближче. Різні механіки з парними ударами, або використанням елементів локацій для атаки неймовірно неконсистентні, бо всі персонажі постійно рухаються і в момент, коли ви підтвердите команду, може скластись така ситуація, якої секунди назад не було. І результат вашої атаки не буде навіть приблизно співпадати з тим, що гра візуально вам показувала. А коли ворогів особливо багато, то складно навіть зрозуміти на якому з них взагалі зараз стоїть приціл. Враховуючи важливість атак, які можуть розкинути весь натовп як доміно, вам завжди вигідно вибирати конкретного ворога, але ви можете випадково вибрати когось ззаду і навіть не помітити, поки атака не почалась.
Та все ж, основні елементи системи тут дійсно прикольні і любителям жанру багато що сподобається. Але може ви тут більше заради сюжету, як це і в моєму випадку. На жаль, тут видно другу велику проблему гри – більшу частину розділів сюжету нічого не відбувається. Початок гри дуже класний, хоч він ні до чого особливо цікавого не веде (до цього повертаються дуже пізно), але хоча б цікаво. І останні розділи гри дуже насичені на прикольні сюжетні моменти. Але більшість часу в грі не відбувається взагалі нічого цікавого. Щось відбувається, але воно або не має ніякого значення ще декілька десятків годин, або закінчується нічим. А інколи дійсно нічого не відбувається і замість цього весь розділ присвячений ще одній міні-грі, в яку ви можливо ніколи грати не будете. Хочете Pokemon або Animal Crossing в Like a Dragon? Я ні, але гра не приймає відмови, тому треба годинами проходити туторіали по системам, які я після цього буду повністю ігнорувати.
Під кінець гра починає дуже активно розповідати сюжет, і робить це сильно, але й тут не все просто. Бо найкращими елементами сюжету, насправді, є ще одна нова спроба “дати фінал сюжету Кір’ю”. Це вже третій раз? Чи більше? І роблять вони це класно, якщо ви проходили всі частини серії, тут купа прикольних “а пам’ятаєш” моментів та відповідей на питання про окремих персонажів, яких ми давно не бачили. Але це чесно відчувається дуже дешевим прийомом, який при цьому також плює на всіх нових персонажів, заради яких останні дві гри і робились. У всіх них були класні елементи в минулій грі і я сподівався краще їх полюбити в цій, але ні – вони тепер фонові персонажі для нової драми Кір’ю. Все настільки з цим погано, що один з персонажів вам додається в команду в передостанньому розділі гри, коли залишаються вже лічені години до фіналу і на їх сюжетний розвиток нема часу взагалі.
Останнє впливає і на побічні історії. У Ічібана, як зазвичай для серії, є не маленький набір додаткових квестів, але сюжет більшості з них навіть в порівняння не йде з драмою, яку ми можемо отримати з Кір’ю. Нові ґеймплейні локації не запам’ятовуються і будь-які елементи історії про них відчуваються висмоктаними з пальцю. Кожен раз, коли відбувається “щось неочікуване”, є відчуття, що це вигадали за 5 хвилин виключно для того, щоб вставити якусь конкретну сцену в сюжет, і про логіку чи справжню вагу цього повороту не подумали. Виглядає гра часто теж не дуже. Dragon Engine ніколи особливо добре при сонячній погоді не виглядав (і реальне життя вдень часто виглядає доволі сірим і не цікавим), але коли весь акцент гри на тому, що це Гаваї і повинна відчуватись тропічна атмосфера і цього нема… То цього нема, коротше. Ну і ще варто зауважити, що цього разу SEGA показали себе особливо жадібними, тому класична і майже завжди доступна механіка серії нова гра плюс продається як окремий DLC.
Я не можу сказати, що Like a Dragon: Infinite Wealth мне “не сподобалась”, хоча більша частина гри була дуже нудною. jRPG механіки тут сильні і свіжі, а коли сюжет щось розповідає, то відчувається це круто (хоча основний сюжет дуже дурний). Але від цього всього проекту є відчуття, ніби його збирали по списку побажань від гравців, а не на основі сильних ідей, які були б у розробників. Я не шкодую, що пройшов і цю частину серії, але грати в неї знову я навряд буду.