О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Я не любитель візуальних новел і мало в них граю. Зазвичай мені набагато цікавіші пригодницькі ігри, навіть якщо вони свій сюжет передають через формат ВН, головне, щоб ґеймплей був більш інтерактивним і не просто про сюжет. Але десь в 2007-ому я вирішив пограти в Kanon, яка на той момент офіційно виходила лише в Японії і перекладів на інші мови не мала. Ще, ця гра була “ероґе” на ПК (здається в усіх версіях). Я вже не згадаю, чому саме мене зацікавила гра, скоріш за все те, що я чув гарні відгуки про її сюжет, і те, що я бачив багато жартів про “ugu~” в інтернеті. Згадуючи себе в ті роки, не виключаю, що і еротичний контент мене міг зацікавити. Та я веду до того, що я тоді пройшов гру, яку я дістав “неофіційно” і проходив з фанатським перекладом. І вона мені сподобалась, настільки, що я вирішив після цього подивитись обидві існуючі на той момент аніме адаптації.
І ось нарешті, вперше за 25 років з її оригінального релізу, гру випустили для всього світу з англійським перекладом на ПК. І я вирішив пройти її знову, щоб зрозуміти, що я про неї думаю сьогодні.
Як ви можете здогадатись з жанру гри, цей проект – “інтерактивна ілюстрована книга”, де ви можете вибирати, як буде далі розвиватись історія. Сюжет подається текстом у спеціальному вікні знизу (інколи ще більш динамічно оформленими заставками). А окрім тексту також є задній план місця, де відбувається сцена, і статичний портрет персонажу, з яким ви зараз розмовляєте. Більшу частину часу, сюжет просто відбувається без можливості на нього вплинути, але час від часу гра дає вам вибрати один з декількох можливих варіантів того, що головний герой повинен зробити, чи сказати, кожен з яких веде до нових наслідків. Деякі з варіантів призводять лише до маленьких відхилень, а деякі поступово відхиляють історію в новому напрямку. Враховуючи, що гра спочатку розроблялась як ероґе і вийшла, коли симулятори стосунків були дуже популярними, вас мабуть не здивує, що основні “шляхи” в сюжеті розділяються саме в тому, з якою саме з дівчат у вас будуть формуватися стосунки. Тому в першій половині гри у вас дуже багато варіантів вибору і розгалуження сюжету, але після певного моменту вибір дівчини “закріпляється” і після цього ви можете лише отримати або “поганий” фінал, або нейтральний, або найкращий можливий з цим персонажем.
Що в Kanon було і залишається цікавим, так це основна сюжетна лінія та ключові персонажі. Зав’язка сюжету тут дійсно класно подана – ви повертаєтесь в маленьке місто, в якому ви жили багато років тому, але багато подій з того часу ви чомусь не пам’ятаєте. Головний герой постійно бачить окремі уривки з того часу, які натякають на якісь дуже важливі події, але згадати їх не може. І всі ключові персонажі, яких ви зустрічаєте, теж трохи таємничі і можливо пов’язані з подіями з минулого. Це все захопливо подається і прикольно описано, тому зацікавитись сюжетом тут дуже легко. Не дивлячись на те, що в ньому купа кліше і дуже дурних моментів. Сюжетні повороти тут дійсно несподівані, сумні та веселі моменти викликають потрібні емоції і неспішний темп життя персонажа поступово затягує. Тоді як його саркастичний характер часто призводить до дійсно дуже смішних моментів і жартів, з яких я часто сміявся навіть цього разу. І ваше проходження гри, скоріш за все, буде присвячене якомусь ключовому персонажу, який вас зацікавить найбільше, шлях їх сюжету до фіналу, а потім початок зі старої збереженої гри чи самого початку, бо гра пам’ятає які строки нові, а які ви вже бачили. І ви можете “промотувати” все те, що ви вже робили раніше, щоб подивитись інші варіанти, бо весь сюжет без повного проходження усіх персонажів ви не дізнаєтесь. Нажаль, тут нема “дерева” з варіантами для зручної візуалізації структури і переходу між сценами.
І, якщо чесно, той факт, що гра саме так побудована, робить її гірше. Бо тут цікавий весь сюжет, всі персонажі. І половина з них дійсно зав’язані навколо однієї центральної події, яка вам буде розкриватись з різних ракурсів, в залежності від гілки сюжету. Той факт, що гра хоче, щоб ви саме романтично переслідували персонажів для найкращого фіналу, призводить до дуже дивного відчуття, що більшість з цих фіналів “неправильні” на фоні основного сюжету, але всі вони мають існувати. І “оптимізоване” проходження гри, щоб подивитись всі інші варіанти, з часом просто перестає викликати емоції та співчуття подіям на екрані. Бо вам просто треба буде кожен раз вибирати, кого тепер ви дуже хочете, що звичайно включає навіть двоюрідну сестру, бо японські ігри чомусь це люблять… [усе ригає] Я все веду до того, що мені здається, якби цей проект робили сьогодні з повним розумінням, що фан гри саме в загальному сюжеті та всіх персонажах, то розробники мабуть зробили б для гри “справжню сюжетну гілку”, де ви вирішуєте проблеми всіх персонажів і дізнаєтесь всі сюжетні елементи з одне проходження. І можливо з кимось одним можете зустрічатись, а може навіть і так, щоб все залишалось лише товаришуванням. …Що і відбувається в аніме адаптаціях. Завдяки чому, сюжет сприймається набагато приємніше і емоційніше, ніж промотування більшої частини гри просто щоб побачити, які ще варіанти ви упустили.
Сюжет і сценарій Kanon (виключаючи деякі дуже тупі моменти) мені все ще дуже подобаються і я вважаю, що їх варто побачити… Але можливо в цьому аніме набагато кращий варіант. Не знаю – можливо, якщо ви фанат візуальних новел, то сам процес вам подобається достатньо сильно, щоб ігнорувати мінуси в оповіданні. І я все одно був радий пройти гру знову і переконатись, що вона дійсно все ще дуже прикольна. Але якщо в майбутньому я захочу зробити це знову, я скоріш за все просто подивлюсь аніме.
P.S. Можливо важливо додати, що в новій версії весь еротичний контент вирізали. І це добре – в оригінальній версії він виглядав зайвим і таким, ніби його додали тому, що розробники розуміли, що так гру купувати буде більше людей, а не тому, що це якось якісно впливало на сюжет. Але дивно, що в цій версії курсор миші не виглядає як пір’я, це був дуже красивий ефект.