О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Коли Demon’s Souls вийшов у Європі (а це було майже 13 років тому) я був серед певної ніші людей, які порівнювали гру з Blade of Darkness. Бо на той час, цей класичний проект 2001-го (також відомий як Severance: Blade of Darkness) був кращим прикладом того, як робити hack and slash action adventure з більш “методичним” підходом до пригодницької частини і імерсивною бойовою системою. Тепер, коли Blade of Darkness перевидали з декількома дуже корисними сучасними покращеннями, мені було особливо цікаво знову пройти гру і перевірити наскільки в неї цікаво грати сьогодні.
Як я вже написав, Blade of Darkness – це hack and slash action adventure, але в грі також присутні елементи рольової гри. На початку ви вибираєте одного з 4 доступних персонажів – лицар, воїн дварф, варвар та шукачка пригод. Кожен з персонажів не лише має різні початкові характеристики, а й спеціалізується лише з певним обладнанням та зброєю, тому їх можна розглядати як повноцінні стартові класи. Вбиваючи ворогів ви отримуєте досвід, з чим ви отримуєте нові рівні, що в свою чергу підіймає ваші стартові характеристики, а також кількість балів здоров’я і енергії. Енергія в грі виступає чимось на зразок “стаміни/витривалості” – вона використовується при виконанні звичайних та спеціальних атак і відновлюється сама, якщо ви перестали атакувати. Але на відміну від багатьох сучасних проектів, на біг чи стрибки ця енергія не використовується. Досліджуючи рівні, ви також будете знаходити нову зброю, включаючи декілька магічних типів, всі з яких зменшують ваш захист, але підвищують атаку. І кожна нова зброя також використовує більше енергії на кожен удар. Тому зазвичай вам треба планувати, чи хочете ви зараз намагатись використовувати нову круту зброю, яку знайшли, чи почекаєте пару рівнів, поки ви зможете використовувати її безпечніше. Також всі класи мають можливість знайти нову броню на рівнях, яка буде підвищувати ваш захист, але у різних персонажів є різна кількість таких покращень, і вам все одно треба ще її знайти, перед тим як перевдягтись.
Ви вже мабуть помічаєте схожі елементи між цією грою та сучасними hack and slash “souls-like” проектами, але насправді, Blade of Darkness набагато ближче за своєю ідеєю до Die by the Sword. Це була така дуже амбіціозна гра, в якій ви могли повністю контролювати своєю зброєю за допомогою напрямку + кнопки атаки, але на практиці грати в неї було не дуже прикольно. На щастя, в цій грі дуже багато з цих ідей спростили до схеми, яка набагато зручніше і більш схожа на те, якою бойова система була в Morrowind, без деталізації Die by the Sword. (Тут ще треба підмітити, що судячи зі старих журналів Blade of Darkness була в розробці ще до того як Die by the Sword вийшла). В будь якому випадку, головний акцент в цій грі – це дослідження карт, бійки з ворогами, інколи рішення загадок і пошук ключів. Тут нема діалогів, квестів, магазинів або інших більш “рольових” елементів.
Але при цьому, пригоди у вас будуть не повністю лінійними. Наприклад, дуже незвичайною ідеєю в Blade of Darkness було те, що перший рівень у кожного з 4 персонажів повністю унікальний. Це трохи схоже на підхід, який пізніше зробили в Dragon Age: Origins або Temple of Elemental Evil, бо в цьому першому рівні персонаж отримує мотивацію, яка приводить їх до основної частини гри. Але навіть в цій основній частині у вас інколи є вибір між двома рівнями, між якими ви можете вибрати на стильному екрані з мапою світу. Цей вибір впливає лише на те, який з рівнів для вас буде першим, бо пройти обов’язково обидва, але все одно ваш шлях до фіналу може кожен раз трохи відрізнятись.
Та прийшов час прямо сказати, що гра дуже складна. І на жаль не завжди з обґрунтованих причин. Зазвичай у вас будуть виникати складності лише якщо ви будете як дурепа бігати по локації і намагатись уникати битися з ворогами. Бо якщо ви не б’єтесь, ви не отримуєте досвід, і чим далі, тим складніше вам буде грати. Також якщо ви просто сподіваєтесь ігнорувати, що вас б’ють замість того щоб блокувати чи ухилятись, ви дуже швидко помрете. А відновлювати здоров’я тут можна лише їжею, яка інколи є на рівнях, спеціальними зіллями, кількість яких зазвичай дуже обмежена (і частіше вам їх треба зняти з вбитого ворога, якщо той не встиг сам його випити), або коли ви отримали новий рівень (що повністю відновлює здоров’я). Гарно захищені персонажі, як лицар, навряд будуть хвилюватись через нестачу здоров’я, бо ви частіше будете блокувати атаки великим вибором щитів. А якщо ви граєте персонажем, якому треба лише ухилятись, то у вас почнуться проблеми.
Справа в тому, що в Blade of Darkness інерція персонажів навіть ще більша ніж в Thief чи System Shock 2. Спробуйте пробігтись по сходах, у яких дуже вузькі сходинки і ваш персонаж починає летіти. Спробуйте перекотитись – ви вже полетіли через пів рівня. В додаток до цього, камера в грі дуже часто заважає навіть коли ви не прицілились на ворога, а коли ви зробили lock on, і ви вже взагалі нічого не бачите. Перші два рази, ще дуже давно, я проходив гру лицарем та варваром і це не так сильно заважало. Але цього разу я грав у ролі шукачки пригод і кожна бійка в неї могла стати проблемною через камеру та інерцію. Особливо тому, що вся її зброя, на якому б рівні персонажу ви не були, буде робити ваш захист негативним, а броня в неї лише одна. Ще дуже дивно, що не дивлячись на те, що вся її зброя спеціально розрахована на можливість бити здалеку, якщо ваш удар заблокували, поки персонаж не відійшов від анімації вас обов’язково все одно вдарять навіть найменшими мечами. Просто через те, що усі ваші атаки рухають персонажа вперед, в зону досяжності ворога.
Дуже багато систем і елементів в грі також погано розписані, або взагалі не пояснюються. Наприклад – у всіх ворогів є свої характеристики, включаючи захист та слабкість до певних типів ушкоджень. Тому якщо вас постійно дивує, як скелети так легко витримують ваші удари, це тому що (як і часто в іграх) у них слабкість лише до ударної зброї. Враховуючи те, що ви можете одночасно носити лише 4 зброї (і одна з них скоріш за все це лук, який дуже часто потрібен), і на кожному рівні є лише декілька різних типів, якими ви можете користуватись, дуже великий шанс, що у вас просто не буде ефективної зброї під певні типи ворогів. В сучасній souls-like hack and slash ваш персонаж може бути ким завгодно, незалежно від того класу який ви вибрали на старті, тоді як в Blade of Darkness ваш персонаж може мати проблеми з певними рівнями гри лише тому, що в їх арсеналі нема нічого, що може зробити цей рівень легше.
Ну а під кінець гри бої стають просто надокучливими. І якщо ви не зібрали всі секретні руни і не отримали спеціальну зброю з якою ви можете відкрити справжній завершуючий рівень, то в останній локації ви будете дуже довго битись з кожним супротивником зі щитом. А якщо ви відкрили потенціал спеціального меча, тоді всі останні два рівня ви будете всіх вбивати лише однією спеціальною атакою, бо навіщо витрачати час на щось інше.
В грі є декілька рівнів які занадто заплутані. Багато зі спеціальних атак настільки складно виконати, що використовувати їх нема сенсу. Є дивні баги та просто дурні рішення – наприклад шукачка пригод своєю дуже довгою зброєю чомусь майже ніколи не попадає по дуже маленьким ворогам, як павуки.
Але коли все працює як треба, коли рівень прикольний, вороги не бісять, коли треба ухилятись від ворогів і різати їх на шматки гра дуже захоплює. А тепер в неї можна нарешті з геймпаду грати – навіть в 2001-ому мені здавалось, що управління з клавіатури сюди не підходило, а тепер нарешті можна і без цього. Воно трохи проблемне, але набагато приємніше.
Тому хоча я і бісився час від часу під час проходження гри (і на перший раз мабуть рекомендую грати лицарем чи варваром), хоча у гри є багато не дуже приємних елементів, а фінал настільки різкий і нічого не пояснюючий, я дуже радий що знову мав можливість пройти Blade of Darkness. Був би радий побачити повноцінний рімейк цього проекту, який залишив би все те що працює, але оновив би всі інші елементи, але і без цього коли все у грі сходиться як треба, то виходить незабутній досвід. Тому обов’язково пограйте, навіть якщо не пройдете гру до кінця. Це один з тих проектів, які надихають і показують якими захоплюючими можуть бути ігри.