Thoughts on: God of War Ragnarök

Three and a half years ago God of War (originally a PS4 exclusive from 2018) was released on PC and despite its flaws I loved it. It was a significant departure from the original trilogy of games (and the rest of the Greek era of the franchise) with the biggest difference being in how story focused the title became. And how surprisingly well it was all handled. Going from “cool dude stabs gods” to serious drama was handled exceptionally well, all while the combat was “good enough” and exploration of the world and puzzle solving was genuinely exciting. That original game had a sequel tease built into its own epilogue scene, so unsurprisingly said sequel was made – God of War Ragnarök was originally released on PS4 and PS5 in 2022. And last year it was ported to PCs and after postponing the playthrough for a while, I’ve finally decided to play it. And it’s… I guess it’s okay.

Read more“Thoughts on: God of War Ragnarök”

Думки про: God of War Ragnarök

Три з половиною роки тому на ПК вийшла God of War (яка спочатку вийшла в 2018-ому для PS4), і не дивлячись на певну кількість проблем в ній, гра мені в цілому дуже сподобалась. Вона доволі сильно відрізнялась від оригінальної трилогії серії (та інших частин, які були про давньогрецьку міфологію), і найбільш дивувало те, наскільки більш важливими стали сюжет та оповідання, і наскільки якісно у розробників вийшло це зробити. В це було складно повірити, але гра знайшла чудовий спосіб як перейти від “крутий чувак рубить богів на шматки” до серйозної драми про батьківство. І при цьому в ній була непогана бойова система а дослідження світу та загадки вийшли дуже захопливими. Натяк на продовження був вбудований прямо в саму гру, тому не дивно, що це продовження з часом вийшло – God of War Ragnarök, яка вийшла на PS4 та PS5 в 2022-ому, а минулого року і на ПК. Я відкладав це проходження доволі довго, але нарешті вирішив пройти гру, яка виявилась… ну норм, мабуть.

Read more“Думки про: God of War Ragnarök”

In love with: God of War (2018)

Given my previous experience with the God of War series, I didn’t really care about the announcement of the series return. Not that I didn’t like the games, but I only truly enjoyed the second game and since the third entry haven’t even bothered with the Ascension or the PSP titles. But then the game got released on PS4 and everyone praised… the story? In a God of War game? That piqued my interest, but the lack of a PS4 of my own (and the abundance of games I could play anyway) led me to safely wait until some later re-release or a port of the game will allow me to check it out.

Now with the exceptional PC port available, I was finally able to play and enjoy the game myself.

Read more“In love with: God of War (2018)”

Восхищаясь: God of War (2018)

Учитывая мой предыдущий опыт с серией God of War, анонс этой части меня мало заинтересовал. Не то чтобы старые игры мне не нравились, но действительно заинтересовала меня только вторая часть. А после третьей я даже не смотрел в сторону Ascension или игр для PSP. Но после выхода этой части на PS4 все очень хвалили… историю? В God of War? Это меня и заинтриговало, но без личной PS4 (и с обилием других игр, в которые я хотел играть) я решил подождать пока игру неизбежно не переиздадут или портируют позже.

С выходом отличного порта на ПК я наконец получил шанс пройти игру сам.

Read more“Восхищаясь: God of War (2018)”

Забери мои силы в аду

poweruphell

Ах, старые, простые времена, когда в играх без особых волнений могли дать персонажам любые способности, травить на них самых абсурдных врагов и объяснять это всё еще более глупым сюжетом, и всех это устраивало. При всей моей любви к хорошим сюжетам, я не могу не любить эту чистую простоту, особенно когда ее привязывают к увлекательному геймплею. То есть, какая разница почему Bomberman такой, и чем объяснить его геймплей, верно? Верно? Так и выходило со способностями персонажей серий. Самус могла потратить всю игру собирая заветные 100% предметов только чтобы начать следующую игру практически с нуля. И это было нормально, игра всё равно была отличной. Но потом у разработчиков появилась “проблема”: “нужно” же делать для всего детальный сюжет! И чем детальней становился этот сюжет, тем больше шансов было, что начинать с нуля в сиквелах персонажам вроде Самус Аран будет сложно, не вызвав множество претензий от игроков. Ведь всё просто – чем детальней ты делаешь правила и мир игры, тем больше и более придирчиво его рассматривают. И если в ранние годы “углубления” сюжета везде, где можно, и еще больше, где нельзя, это редко становилось проблемой или раздражителем для игрока; да и игры, стараясь сохранить недосказанность и свободу для любых сиквелов, или просто прописывая сюжет и мир интересно и прямыми руками (<3 Legacy of Kain). Но в последнее время, в годы, когда каждый мультиплеерный шутер про суровых бородатых дядек на современной войне пытается сделать “крутой сюжет”, ситуация становится всё глупей и глупей.

Read more“Забери мои силы в аду”

Геймдизайн глазами геймера: управляя ублюдком

Кем мы только не управляли в играх. От справедливых героев, до сумасшедших злодеев. От веселых раздолбаев, до мстительных социопатов. Но время от времени выходит игра, главным героем которой играть почему-то неприятно. И таких игр очень мало.

Read more“Геймдизайн глазами геймера: управляя ублюдком”

Заторможенные мысли: God of War 3. Злопамятное мясо

Я опоздал на празднование крутости первых двух похождений Кратоса, и писал об обоих частях намного позже их выхода. И если первая часть, не смотря на участие Девида “я-придумал-твистед-метал” Джаффы, состарилась не очень хорошо, то во вторую я был просто влюблен. Наконец я сыграл в третью, на которую возлагалось столько ожиданий и надежд. И я был бы очень разочарован, если бы не слышал/читал об игре раньше.

Read more“Заторможенные мысли: God of War 3. Злопамятное мясо”

Заторможенные мысли про: God of War 1 и 2

Как человек, который только недавно наконец достал себе PS2, я до сих пор бегаю от одного проекта, в который давно хотел поиграть, к другому. Одним из первых в списке естественно стояла серия God of War – мне было уж очень любопытно наконец поиграть в это развитие “эпик экшен” игр. Хоть такое развитие геймплея DMC было не первым, LoK: Defiance сделал подобное за два года раньше, но именно GoW была “эпик” в очень эпичном понимании эпичности эпичного геймплея -_-. Ахем. Короче, поиграть мне действительно хотелось, и что из этого вышло?

Read more“Заторможенные мысли про: God of War 1 и 2”