О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Хоча серія Grand Theft Auto існувала ще з 1997-го і більша частина її ключових елементів не змінились до сьогодні, Vice City була важливою частиною її еволюції. В цій грі все ще була купа шалених аркадних елементів, але саме з цієї частини Rockstar почали пробувати розповідати історії з цікавими персонажами і робити більш “реалістичний” ґеймплей. Це була друга гра ери 3D, і за розміром вона була відчутно менша за GTAIII. Та при цьому, я довго її вважав найулюбленішою в серії. І під час проходження гри знову, в доволі проблемній версії Definitive Edition, я був радий побачити, що гра все ще прикольна.
Для початку, треба сказати що я планував почати свою подорож назад в серії з першої гри. Перші дві 2D гри, та перша 3D гра все ще мають свої плюси, і також в них був чудовий саундтрек, здебільшого написаний для ігор. Але проходити ті ігри повністю я не зміг і мені здається, що більшості людей вони теж сьогодні не сподобаються. Перша частина (та доповнення про Лондон) занадто аркадна, плюс на сучасних системах в неї доволі складно грати. В GTA2 була чудова ідея поваги до гравця від якої залежала нелінійність, але вона все одно залишається занадто хаотичною як на мене. GTAIII, теж в версії Definitive Edition, я спробував пройти і дійшов до другого острова, але далі не витримав. Вона занадто незбалансована і непередбачувана і грати в неї не дуже приємно. Чому мені навіть дивно згадувати, скільки годин я в неї грав коли вона тільки вийшла.
Але потім вийшла Vice City. Більш продумана, більш насичена, більш збалансована гра. З головним героєм, який розмовляє і характер якого підходить під основний ґеймплей. Місто в грі брало за основу Маямі, а події відбувались в 80-их роках. І для підкреслення цієї атмосфери, саундтрек гри отримав дуже багато ліцензійних треків. А на озвучення персонажів були взяті відомі актори. Гра все ще була доволі примітивною і аркадною, особливо в порівнянні з Mafia: The City of Lost Heaven, яка вже вийшла і отримала багато позитивних відгуків про своє чудове оповідання сюжету. Але зате вона була захопливою і прикольною. І досі такою є.
Більша частина елементів гри та її відкритого світу наслідувала основу з GTAIII і більшість її правил все ще працюють навіть в найсучасніших іграх, які намагаються бути як GTA. Залишились тут і деякі обмеження та правила з третьої частини, яких не стане після. Плавати головний герой все ще не вмів, друга частина світу була недоступною до певних сюжетних подій, місії не мали чекпоінтів і при провалі їх треба було проходити зі старту. Люди та машини на вулицях могли вести себе доволі хаотично, а система 6 зірочок для позначення рівня поліції, яка вас шукає, працювала майже без змін. Але при цьому було багато речей, які стали зручніше та зрозуміліші. Побочні завдання та колекційні предмети набагато цікавіше виконувати та збирати. Структура місій стала більш захопливою та “кінематографічною”. А останній “акт” гри взагалі працює нелінійно з купою необов’язкових завдань, які при цьому дуже цікаво виконувати. Ця частина, можливо, найбільш доступна в плані проходження гри на 100%, завдяки чому моє перше проходження гри багато років тому саме цим і закінчилось. І до сьогодні, ця частина єдина в серії, в якій я зробив все на 100%.
В Definitive Edition є свої плюси. Тепер після провалу місії її можна одразу перезапустити, тому не треба постійно їхати назад на її старт. Після купи оновлень і повернення освітлення, яке схоже на те, яке було в оригінальній грі, гра може дуже прикольно виглядати. Все ще має купу проблем і можна було б зробити набагато краще, але все одно непоганий результат. Управління можна змінити з класичного, на більш сучасне (правда, у цього теж є проблеми). Декілька місій в грі зробили трохи менш дратуючими і деякий транспорт став приємнішим. Наприклад, з мотоциклів тепер набагато складніше впасти, ніж в оригіналі. Додались також автоматичні збереження гри, які значно полегшують життя, хоча бігати до пунктів збереження все одно вигідно. Ну а мапа тепер також працює ближче до сучасних ігор і має вбудований навігатор.
В грі звичайно все одно є не найкращі місії та проблемні моменти. Але найгіршим в Grand Theft Auto: Vice City – The Definitive Edition я би назвав те, що це видання складно дійсно назвати “остаточним”. І не том, що деяку музику прибрали, а тому, що навіть після всіх оновлень, цей ремастер виглядає доволі дешево виконаною задачею. Ну і, звичайно, також дивно, що схожого перевидання не зробили для Liberty City Stories та Vice City Stories…
Але я з радістю пройшов Grand Theft Auto: Vice City знову. Вік гри вже відчувається, але в неї все одно прикольно грати. І якщо вам хочеться дізнатись, якими були більш старі GTA, то починати б я став саме з цієї гри. Мені вона все ще подобається набагато більше за San Andreas чи GTA IV. Але шкода, що “The Definitive Edition” своїй назві не відповідає. Хоча все одно, краще гру проходити саме в цій версії, а не в оригінальній.