Berserk стала першою манґою, яку я читав. Аніме я теж не часто дивлюсь, тому коли мій старий друг, у якого завжди чудовий смак в сюжетах, мені порекомендував подивитись аніме адаптацію Berserk 90-их років десь в 2004-ому, я не знав чого очікувати. Але мені вона дуже сподобалась, і як і мій друг одразу почав читати манґу, яку тоді мені доводилось скачувати в форматі сканів, які переклали фанати. Бо в США англійською перекладати її тільки почали, а купувати щось через інтернет і імпортувати було занадто дорого для тих часів. Два десятки років пізніше, посеред повномасштабного вторгнення росії в Україну, я вирішив подарувати собі повний комплект Deluxe томів від Dark Horse з твердою обкладинкою через Amazon і нарешті почитати всю манґу так, як задумувалось.
Кентаро Міура (Kentaro Miura), автор манґи, нажаль помер в 2021-ому і з тих пір нові епізоди випускає нова команда художників під керівництвом Коуджі Морі (Kouji Mori), старого друга Міури. Але він вирішив принципово продовжувати сюжет лише на основі того, що його друг йому детально описував, без додавання якихось інших сцен та прикрас. Через що, вже випущені в такому формату епізоди більш стислі в своєму оповіданні, і трохи нагадують короткі та недописані історії з Сильмариліону. Я все ще сподіваюсь побачити фінал історії Berserk, який задумував пан Міура, але він явно не буде представлений так, як він би сам його намалював. В цьому запису я хотів поділитись думками про цю манґу і пояснити, за що я її так люблю. І, можливо, коли історія закінчиться, я повернусь до цієї теми знову.
